Брати Копистянські звинувачують свого суcіда-пасічника у смерті батька

>Не міг без роботи
Степан Копистянський жив у приватному будинку у селі Настасів Тернопільського району разом із дружиною, старшим сином Анатолієм та його сім’єю.
Батько був енергійною, доброю людиною. Він ніколи не конфліктував із людьми, - розповідає пан Анатолій. – Був хорошим спеціалістом — інженером, працював на керівних посадах у КП “Тернопільводоканал”. Він запатентував 12 новаторських розробок. Його ідеї використовують навіть у Росії. Пропонували йому туди їхати, щоб співпрацювати з ним. Він навіть допоміг сусіду-пасічнику влаштуватись на роботу у водоканал, часто допомагав йому. Але той, мабуть, швидко забуває добрі справи. Якщо в минулому батько був його керівником, то тепер чоловік всіма діями хотів доказати, що тут в селі, батько йому не вказівка і він сам вирішує, що йому робити.
У село чоловік переїхав із дружиною відтоді, як пішов на пенсію. Був енергійний, а тому не міг сидіти у Тернополі у чотирьох стінах, каже його син Борис.
- У батька чотири роки тому стався інсульт, - продовжує чоловік. - Він дуже переживав через те, що його попросили піти на пенсію. Адже він вважав, що може працювати ще. Не уявляв себе без роботи. У селі вирішив займатися господаркою.
Чоловік ні з ким не конфліктував. Навіть просив синів не ходити до сусіда, коли його привозили з реанімації додому.
- Ми дуже переживали за батька, - зітхає пан Анатолій. - Лікарі попередили, що не зможуть постійно приїздити та витягувати його з того світу. Сказали, що у батька стається анафілактичний шок від укусу бджоли. Сусід про це знав, бо ми йому неодноразово це говорили. Та й він сам бачив, що до нас приїздить швидка.

Бджоли нападають
Брати просили пасічника забрати вулики, бо бджоли не раз кусали не тільки родину Копистянських, але й гостей.
- Було так, що я розганяв рій бджіл, який нависав над лікарями, коли ті відкачували на подвір'ї батька, - каже пан Анатолій. - Було, що комаха вкусила ветеринара, неодноразово були покусані мої діти. Я, бувало, їхав у лікарню, бо почувався погано - вени здувало, тиск зашкалював. Мене прокапували - і ставало легше. Час від часу я також пив протиалергійні таблетки. Якщо ми витримуємо їх укуси, то у батька була реакція на жалення комах. Ми підходили до сусіда і пояснювали, що його бджоли можуть вбити батька. Але сусід був невблаганний. Казав, що ми не доведемо, що батька кусають його бджоли.
Сусід-пасічник вважає звинувачення родини Копистянських безпідставними. Його, коли приїхав кореспондент, вдома не було. Дружина Ольга Ірха спілкуватися відмовилася. Тільки сказала, що сини померлого побили її чоловіка — тепер він у синцях.

- Сусід нам радив одягати протимоскітний одяг і в ньому ходити на подвір'ї, - пригадує пан Анатолій. - Бувало, виходимо у садок, а там хмара підіймається. То ми ховаємося у хаті, нічого не можемо робити на подвір'ї. Таке враження, що ми живемо на пасіці. Вдягаємо шапки та по дві кофтини, щоб не покусали бджоли - і так ходимо в спеку.

Родина Копистянських зверталася до голови сільради та до дільничного інспектора, щоб ті вмовили сусіда щось зробити з пасікою. Однак нічого не змінилося. Вулики залишалися на місці, а чоловік знову потрапив у реанімацію.
- Батька нам ніхто не поверне. Але я не хочу, щоб це залишалося безкарним, - обурюється пан Анатолій. - Коли я жив у Тернополі, я не мав проблем із сусідами. Тут теж не хочу ні з ким конфліктувати - хочу жити з усіма в мирі. Однак якби я знав, що моя “живність” - собака чи худоба - становить комусь загрозу, я би придумав, що з нею робити. Чому наші знайомі, які тримають пасіку, вивезли свої вулики геть після того, як їм сусід поскаржився, що ті обсідають його коней? А тут - мучилася людина від укусів бджіл і сусід нічого робити не хотів. Ще й нахабно сміявся з нашим прохань. Яким черствим потрібно бути! Він просто хоче нас винищити!
Пан Анатолій каже, що постійно переживає за своїх дітей. Каже, що боїться за безпеку родини та людей, які приходять до них у гості.
- У мене двоє малих дітей, їх не раз кусали бджоли. Досі, крім набряків нічого, але як буде далі — ніхто не знає, - продовжує чоловік. - У батька також не відразу була алергія на укуси бджіл. Коли це сталося з ним уперше, ми навіть не пов'язували це із бджолами. Думали, що серце “схопило”. Однак йому ставало щоразу гірше після того, як витягали жало комахи. Двічі на рік його “відкачували” після нападу бджіл. П'ять разів у нього був анафілактичний шок! Невже нема закону, щоб позбутися тих бджіл? Невже ми маємо жити у постійному страху за своє життя?
Огорожа — 2,5 метри
При утриманні пасік на присадибних ділянках та подвір'ї огорожа має бути заввишки 2,5 м., повідомив заступник начальника міського управління ветеринарної медицини Володимир Хитрун. Чоловік зазначив, що нормативні документи направлені на охорону та захисту бджіл, а не навпаки, захисту людей від цих комах.
- Навіть вимога поставити огорожу стосується більше того, щоб люди не заважали та не травмували комах. Бо якщо бджола піднімається на таку висоту, то людині не треба її відганяти руками, - пояснює пан Хитрун.
У правилах є вимоги про розміщення пасік на віддалі 50 м від шосейних доріг, високовольтних ліній, встановлена відстань між вуликами. Але щодо сусідства з людьми вимог немає.
Обіцяв поставити високий паркан
Пасіку Богдан Ірха утримує законно, каже сільський голова села Настасів Дар'я Блащак. З її слів, нема такого закону, щоб забороняв пасічнику тримати на своєму подвір'ї вулики.
- В усній формі брати Копистянські поскаржилися мені на вулики Ірхи, - пригадує голова сільради. - Після їхнього звернення я мала розмову з пасічником. Однак він запевнив, що має право утримувати їх на своєму подвір'ї. А контролювати, куди вони літають, він не може, мовляв, “не припну ж я їх”. До того ж, як довести, що це нападають саме його бджоли? Адже бджола може відлітати від вулика на сім кілометрів.
Чоловік запевнив сільського голову, що це не його бджоли кусають сусіда. Але пообіцяв поставити високий паркан, аби відгородитися від сусіда.
Більше ніхто з мешканців села не скаржився на вулики Ірхи, - продовжує пані Блащак. - Інших звернень, ні письмових, ні усних, я не отримувала. Нічого не можу сказати у цій ситуації. Я навіть не бачила довідку про смерть - її мені ще не принесли. З іншого боку, якщо сини знали, що батько хворий, то могли б його забрати у Тернопіль, якщо бачили, що в селі є загроза його життю .

Коментар
Василь КОГУТ, адвокат:
Люди можуть звернутися із заявою у районну прокуратуру, якщо мають висновок про те, що смерть батька пов'язана з укусом комахи. Вони мають право просити прокурора провести перевірку про наявність вини сусіда у смерті батька. У причинах свого звернення до прокурора люди мають детально описати конфлікти, які мали із сусідом, розповісти про ігнорування пасічником їхніх звернень. Усі факти перевірить прокуратура та зробить висновок. Якщо буде склад злочину, то проти чоловіка можуть порушити кримінальну справу за ненавмисне спричинення тілесного пошкодження, що привело до смерті.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.