Переселенцю з Донецька прострелили ногу. Мати вiдмовилась писати заяву

Мати хлопчика, пані Рафіга показує кульку, яку лікарі витягли з ноги сина

- Я злякався, коли побачив у нього пістолет, просив: «Не стріляй!», а він палив у землю.  П’ять разів вистрелив, один раз попав у ногу, - каже переселенець з Донецька, азербайджанець за національністю 8-класник Ісаа Бабаєв.

У хірургічному відділенні Липовецької лікарні, куди доставили пораненого, йому видалили з ноги металеву кульку. Хірург вручив її напам’ять матері хлопця, її звати пані Рафіга.

Прийшов лист з села

Про поранення переселенця у листі до редакції  RІА розповів один з мешканців села Попівка.  Повідомив, що в них проживає сім’я Бабаєвих, мати пані Рафіга, та її четверо дітей – троє молодших  синів і старша донька. У листі розповідається, що хлопцеві дісталося від його сусіда, 20-річного  жителя села Сергія Міщука. Коли переселенець повертався зі школи, сусід стояв біля воріт свого будинку з пістолетом у руках. Разом з ним був його друг на ім’я Іван.  Учень порівнявся з ними, і тоді почалася стрілянина. Одним з пострілів його поранило.

Чому цей факт не зареєстровано у міліції, а головний лікар Липовецької районної лікарні  Олександр Дмитрук стверджує, що нічого не знає про те, що у них оперували переселенця? Принаймні так вони стверджували  у телефонній розмові з журналістом. Насправді інцидент мав місце. В цьому журналіст переконався, побувавши в селі.

Після операції не ходив до школи
- Я так кричала, коли побачила, що в сина йде кров з ноги, - розповідає пані Рафіга. – Сусід у цей час сховався. Я викликала міліцію. Поки вона приїхала, тут зібралися люди. Прийшла голова сільради. До того часу ми перев’язали рану і зупинили кров. Міліціонери довго не забарилися, до району недалеко, кілометрів з десять. Міліціонерів було багато,  шестеро чи семеро. Вони приїхали разом з начальником міліції. Викликали з дому сусіда. Він спочатку казав, що не стріляв, що нічого не знає, що там сталося з моїм сином. Але ж був свідок, якого звати Ваня. Той злякався і розповів все, як було.  Коли я це почула, підійшла до  кривдника сина Сергія і з усієї сили врізала йому по лицю. Сказала, якщо надалі з голови дитини впаде хоча б одна волосина,  не знаю, що йому зроблю.  Всі це бачили і чули – і сусіди, і міліція.

Пані Рафіга розповідає, що слідчий, якого звати Тарас Миколайович, пропонував їй написати заяву. Повторював це декілька разів. Казав, що дитину завезуть у Вінницю на експертизу. Вона б це зробила, бо заради дітей готова будь-кому горло перегризти. Не писати заяву їй умовив ще один азербайджанець. Він давно проживає у Попівці. Казав, не треба, щоб хлопця тягали у міліцію. Він же сусід. Жінка дослухалася. Тим більше, що мати кривдника одразу дала грошей на таксі. Дитину завезли в лікарню. Там зробили рентгенівський знімок. Рафіга показує його. На ньому видно, що кулька зупинилася біля кістки і не зачепила її. Хірург казав, що хлопцю пощастило, що застрягла у м’якій тканині.  Хлопець після операції тиждень просидів вдома. Так лікарі порадили.

Через чотири дні після інциденту пані Рафіга зрозуміла, що сусіди не мають наміру допомагати їй, як це обіцяли, тому жінка відправилася в райвідділ міліції писати заяву. Однак їй відмовили. Нагадали, що треба було робити  це одразу, на місці інциденту. Тому факт поранення переселенця не зареєстровано у міліцейських зведеннях.

- Тепер мама хлопця, який стріляв у сина, приносить молоко, одного разу дала нам м’яса, - каже пані Рафіга. – Але я боюся, коли її син знов вип’є, щоб знов не взяв у руки пістолет і не повторив те само.

З пістолетом під «шафе»
З чого стріляли у сина пані Рафіги, жінка не знає. Каже, Ісаа розповів, що це пневматичний пістолет для відстрілу металевими кульками. Сергій показував міліції на зброю якісь документи. Вона не знає, що то за документи. Власника пістолета журналіст не застав дома. З будинку вийшла його мати Надія Павлівна. Сказала, що сина нема.  Коли буде, не знає, номер телефону відмовилася надати, подзвонити зі свого теж не захотіла. З усього було видно, що жінка  не хоче, аби  журналіст спілкувався з її сином. За її словами,  стріляв він  з «воздушки». Жінка каже, що купив її за тисячу гривень. Коли вона запитувала, нащо йому зброя, відповідав, що буде відганяти з городу горобців.

Сільська голова Попівки Лідія Слободянюк причину інциденту пояснює жестом руки. Він означає те, що хлопець, який влаштував стрілянину, був під «шафе». Пані Лідія переконує, що сусіди помирилися, хлопець попросив вибачення у сім’ї переселенців. Дивується, навіщо хтось виніс сміття з їхньої хати.

Поранили там, де нема війни

- Тут нема війни, тут не стріляють, а сина поранили, - каже пані Рафіга. – Ми стільки пережили, поки добралися… Як тільки сіли в таксі біля дому в Донецьку, щоб їхати на вокзал, недалеко пролунав вибух і машину мало не перекинуло вибуховою хвилею.

У Донецьку у них залишилася 2-кімнатна квартира у новому будинку. Він зовсім новий, споруджений  у 2012 році. Більшість мешканців з їхнього будинку виїхала. Залишилися люди старшого віку. Бабаєви вибралися з міста ще 12 липня. На той час опинилися без копійки грошей. У місті припинили виплачувати гроші на дітей. Жінка знаходилася у декретній відпустці, інших джерел заробітку не мала. З чоловіком пані Рафіга розлучилася. Той поїхав на заробітки в Удмуртію і там знайшов іншу. Жили з ним душа в душу. Каже, мав золоті руки. Якби зараз повернувся, все б вибачила заради дітей. Вони його любили так само, як люблять маму, дотепер згадують про нього.

- Допоміг сусід, який працює в СБУ, - каже співрозмовниця. – Домовився на шахті «Трудівська», це в нашому мікрорайоні, що мені нададуть допомогу. Прийшла за грішми, а в цей час почався обстріл. Таксисти відмовлялися їхати. Думала не про себе – про дітей, які залишилися вдома. На щастя, все обійшлося.

Син Ісаа розповів, що бойовики платять дітям гроші за те, щоб ті шпигували за людьми.

- Люди з автоматами поселилися у будинку культури, - каже хлопець. – Коли їм треба про когось дізнатися, вони підкликали нас до себе. Одного разу поруч на велосипеді проїжджав чоловік. Сказали піти за ним слідом, дізнатися, де зупиниться, що буде робити, з ким говоритиме, а  потім розповісти їм. Обіцяли заплатити гроші. Два хлопці зразу побігли за велосипедистом, а я пішов додому.

- Мою знайому з торговельного кіоску заперли в підвал тільки за те, що сказала, що не візьме в руки автомат, бо боїться зброї, - каже пані Рафіга. – Вона сама грузинка за національністю. Одного разу до кіоску підійшов чоловік з автоматом. Запитав її, чи пішла б в ополчення. Продавець відповіла, що не вміє стріляти, тому нікуди не збирається йти. Через деякий час до кіоску під’їхала машина і продавця забрали. Її завезли в один з підвалів. Вона пробула там до самого вечора. Пізніше розповідала, що дуже злякалася, коли  охоронець відчинив двері і підкинув… презервативи. Згодом зрозуміла, що це був психологічний тиск. Бо в підвал ніхто не заходив. А увечері її відпустили.

За хату грошей не беруть
У Попівці Бабаєви оселилися в будинку батьків вчительки Світлани Гончарук. Тут кілька кімнат.  Приміщення потребує ремонту, особливо ганок. В одній з кімнат непогані умови. На стінах шпалери, на підлозі лінолеум. Стоїть троє ліжок. Поруч кухня. Газу в будинку нема.

- Спочатку ми жили на вокзалі в Києві, потім у Вінниці, - розповідає багатодітна мати. – У Вінниці працівники вокзалу подзвонили в управління соцзахисту. Мене запросила заступник начальника, яку звати Наталя Сергіївна. Телефонувала у райони і шукала, де є вільні будинки. Запропонувала Липовецький район. Ми приїхали у село Вернянка,  воно відноситься до  Попівскої сільради. Але там хата така стара, що у кімнатах від сирості навіть жабки завелися, миші бігали. Ми пробули там півтора місяці. Весь цей час самостійно шукали щось краще. У  Попівці вчителька запропонувала батьківську хату.  Теж стара, але умови кращі.

Місцеві жителі допомагають переселенцям продуктами. Їм би ще  палива на зиму. Сільський голова каже, що Бабаєвих, як багатодітну сім’ю,  взяли на пільговий список по забезпеченню дровами. Але коли їх привезуть, донеччани не знають. Одягу зимового ні діти, ні їхня мати теж не мають.

На Вінниччині доннечанам подобається
Жінку тішить хоча б те, що в районному відділі управління соцзахисту нарешті оформила документи на допомогу на дітей, а також на отримання соціальних  виплат для  переселенців.

- Грошей ще не отримували, але документи вже оформили, - каже співрозмовниця. – Спасибі всім добрим людям. Без них було б погано.  Жінка згадує  випадок, коли одного разу їхали в Липовець, чекали на зупинці автобуса. Зупинили машину. Їх  згодився підвезти  незнайомий чоловік. По дорозі розповіли  йому, хто вони і звідки. Він пообіцяв подарувати  телевізор і пральну машину. Запитали прізвище, не сказав. Просив називати  Станіславом Євгеновичем.

На Вінниччині донеччанам подобається - бо тут спокійно і люди добрі. Двоє старших дітей ходять у школу. Обоє гарно володіють українською мовою. До них гарно ставляться. Поки ми спілкувалися, до Фатіми, так звати дочку-девятикласницю, прийшла подруга місцева дівчина Віка, а до Ісаа – хлопчики. Рафіга зізнається, що не проти залишитися тут назавжди.  

- Були б кошти, купили б будиночок, сільський побут нас не лякає, - розповідає жінка. – Моє життя таке, що його можна занести у Червону книгу. Бачила дуже багато труднощів. Не раз думаю, можливо, на наш будинок у Донецьку не впав жоден снаряд тому, що Боженька накрив його своїми руками. Він  краще за всіх знає нашу багатостраждальну долю.

Коментар сектора зв'язків з громадськістю обласної міліції:

До Липовецького РВ надійшло повідомлення від сільського голови одного з сіл району про те, що у населеному пункті з пневматичної гвинтівки поранено неповнолітнього  хлопчика, переселенця з Донецької області.

Виїздом слідчо-оперативної групи міліції на місце події було встановлено, що дитина отримала тілесні ушкодження у вигляді поранення ноги від свого 20-річного сусіда під час пустощів. Після надання медичної допомоги хлопчик був відпущений додому. Інформація про подію була зафіксована у журналі єдиного обліку заяв та повідомлень громадянЛиповецького РВ.

В подальшому мати постраждалої дитини звернулась  до Липовецького райвідділу міліції з заявою про те, що жодних претензій до сусіда, який завдав тілесні ушкодження її сину немає, і просить не відкривати кримінальне провадження. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.