Олег Левченко: «Конфліктуючі групи мають сказати, хто за ними стоїть»

Восьмого грудня, через два дні після штурму будівлі Вінницької обласної ради, на наступний день після висування кандидатури на нового губернатора, на вулицях Вінниці знову зібрався мітинг. Колону мітингувальників, серед яких було чимало працівників міськради, через що учасники подій шостого грудня охрестили цей марш «бюджетним», очолив координатор мережі «Опора» Олег Левченко.

- Я знаю, якщо хтось спробує у Вінниці підняти бунт, тому що йому не вистачає посади чи ще чогось, ми всі вийдемо ще раз. І нас не півтори сотні.., - казав тоді він.

- Я повів цю колону не тому, що мені це подобається, просто більше ніхто не хотів. До речі, нас було більше тисячі, на відміну від мітингу 6 грудня, де було близько 300 учасників, - каже сьогодні координатор «Опори» та активіст громадського сектору «Євромайдан». -  Але я робив це свідомо, не за гроші. Якщо хтось скаже, що я за це взяв хоча б копійку – я готовий судитися до втрати пульсу. Я повів цю колону, тому що, якби я цього не зробив – був би бардак. Це називається відповідальність. Я не хочу бути політиком, але я готовий стояти поруч з людьми та працювати тут на результат. На жаль, бажаючих стати  поруч, не так багато, громадянське суспільство у нас в області частково атрофоване. Воно ніби є, але чіткої громадської позиції не має.

А те, що мітинг співпав з «замінуванням» мерії та обласної державної адміністрації, це…

-  Вийшло як вийшло. Це в якійсь мірі дотепно. Взагалі політику треба вишукувати, вона має бути вишуканою. Принести труну чи битися на сходах – це не політика, це називається інакше…

Але, важливіше, що восьмого грудня вийшли не політики. Вийшов Бронюк  (лідер гурту «ТІК»), Басюк (журналіст), Левченко, інші. Там були бюджетники, я визнаю. Але. Ніхто нікого не послав, усі дійшли до кінця і, до речі, нормально почекали тих, хто запізнювався. Взагалі я бачив, що таке зігнані мітинги. Цей не був таким.

Чому зібрався мітинг?

-  Я досить багато їжджу Україною та Європою, і бачу, що Вінниця – не найбільш погане місце для проживання  навіть у Східній Європі. На цьому всьому фоні виникає дисонанс, коли багато хто хоче сказати, що у нас тут справжня біда, корупція і просто катастрофа. Так, проблеми є, але що конкретно кожен зробив, щоб їх не було? Говорити, що усі дурні – простіше простого, але насправді - це така гидка маніпуляція.  Чим ти кращий: тим, що не береш хабарі, а якщо пропонуватимуть – візьмеш?

Приклад деяких політиків, які прийшли до влади, показує, що вони першим ділом влаштовують дітей, а питання про призначення окремих посадових осіб, схоже, вирішувалося за гроші. Чим ти кращий? Зараз усі говорять про люстрацію – нове гарне слово. Але чи насправді люстрація – це кінцева ціль? Ні. Мета – це краще життя.

Добре, одне з пояснень причетних до подій, які вилилися в захоплення ради, крім ситуації з зняттям голови обласної ради Свитка, полягає в тому, що люди на бачать реформ, змін на краще…

- Ви коли-небудь переїздили в нову квартиру без ремонту? Вам там одразу було комфортно? Насправді ми отримали руїну і це не можна змінити за день. Так, не можна оправдовувати  тих чиновників, які не запроваджують зміни, так, від влади треба вимагати певних речей, але я пропоную дещо іншу формулу. Ми самі маємо на місці подбати про те, щоб нам було краще жити: прибрати вулицю, пофарбувати під’їзд… Розруха - в головах.

Що, на вашу думку, могло бути причиною конфлікту?

- Важко сказати. Це доволі складне питання. Але давайте мислити логічно. Голова обласної ради — людина, яка має забезпечити, налагодити її роботу. Якщо він з якихось причин не може це зробити, не може домовитися, і депутати ніяк не можуть зібратися на сесію, він має відкрито заявити, через що виникла така ситуація, можливо в нього хтось щось вимагав чи ще щось.  Але такої заяви не було. Значить йому комфортно в таких умовах?

Подивимось з іншого боку. Хто голосував за його призначення декілька місяців тому, часом не регіонали? А тепер  - хто добивається його відставки, через що наче почався мітинг, хіба не регіонали? Якщо винні у всьому регіонали, чи то пак колишні регіонали, яких більшість у раді,  - давайте оголосимо про розпуск ради. Така заява була? Ні.

Я, чесно кажучи, не зовсім розумію, до чого в цій ситуації губернатор — Олійник. Він має право ініціювати розпуск ради чи голови ради?  Він просто не хотів конфронтації і з нього зробили винного. Або ж якщо справді було втручання голови обласної державної адміністрації в роботу обласної ради — про це теж потрібно заявити.

А загалом, щоб розібратися в ситуації, треба дивитися за спини. Хто стоїть за тими чи іншими фігурами. Самі фігури мають назвати ці групи, їх є три, судячи з усього. Треба, щоб було названо того, хто “шаманив” тією ситуацією, звозив людей з Хмельницького, хто  платив гроші за це.

Знаєте, чим відрізняються наші політики від політиків, наприклад, в Англії. Там політики ідуть разом з усіма портретами своїх предків. У нас — цього не має. І якщо в Англії політик боїться осоромитися, бо це кине тінь на весь його рід і ще на три покоління вперед, то у нас, політики практично нічого не втрачають.

Чи зможе в таких умовах влада області пропрацювати ще рік який лишився до місцевих виборів.

- Весь цинізм цієї ситуації полягає в тому, що зможуть. Усі будуть посміхатися один одному, разом приймати якісь рішення, бо вони розуміють, що “заварили” дуже велику кашу, в масштабах усієї України. Вони будуть вимушені домовитися, бо усі хочуть залишитися при владі. Але, на мою думку, після цього, своє слово має сказати громада, люди мають вирішити — заявити, що подібних діячів нам не треба, чи треба ... і визнати, що ми їх варті.

Як тимчасово можна застабілізувати ситуацію?

- Думаю, має бути погоджувальна рада, знову ж таки за участю громадськості, широкого загалу. Було б добре, якби таку зустріч організувала якась стороння організація. Потрібно, щоб були озвучені справжні причини конфлікту, справжні претензії і ще, щоб були названі усі сторони конфлікту та групи, які за ними насправді стоять. Олійник має чітко сказати, що за ним стоїть той і той, Свитко, що його підтримують Воловодюк, Маліновський і так далі. А ще треба, щоб ініціатори того, що відбулося, понесли покарання відповідно до законодавства.

Чи не думаєте, що події 6 грудня — це в деякій мірі наслідок “конфронтації” між деякими протестантами та міською владою в широкому сенсі?

- Ну тоді давайте “мірятися” майданами. Вивели тисячу людей - окей, звезли – сядьте... Давайте створювати якісь правила гри». Не може 150-200 людей говорити від імені усієї громади. Майдан — це не 200 людей...

Показовою в цьому відношенні два роки тому була ситуація на 11 окрузі. Коли в цілому по області перемагала “Батьківщина”, а під 11 окружною виборчою комісією в підтримку кандидата від цієї партії стояло тільки з десяток людей. Потім були перевибори і так далі. Але виникає питання — чи вартувала та історія  іміджу області. Сьогодні ситуація повторюється. Через амбіції окремих людей область знову в центрі скандалу. Але на цей раз ціна дещо інша. Адже якщо події у нашій області коментував Гіркін, хто від цього виграв? Давайте подивимось на ситуацію з іншого боку. Хто має право призначати губернатора? Президент. За нього проголосували 57% виборців.  В умовах війни головнокомандувач має право на особливу повагу до себе? Знищуючи повагу до президента, в тому числі, знищуючи його портрет, ми знищуємо легітимність влади?

Ще один момент, все можливо б і виглядало б як щира боротьба проти чогось, якби в ситуації не була замішана “Свобода”, яка є аутсайдером останній виборів... Тут дуже багато питань.

На яку форму протесту в нинішніх умовах має право громадськість, щоб це не сприймалося як посягання на державні інтереси?

- Взагалі в цій ситуації своє слово має сказати держава. На жаль, я не чув від політиків заяв з цього приводу. Значить потрібно, щоб громадськість сіла і домовилась. Щоб громадськість взяла на себе відповідальність. Мають бути розглянуті претензії різних сторін, мають бути чіткі правила. Думаю, ми маємо відійти від майданівських методів та інструментів, до яких ми вдаємось тоді, коли нічого не можна змінити. Ми маємо вшанувати революціонерів, але зараз не час для революцій. Хорт — не воїн ні добра, ні світла. Якщо він та інші готові стати разом та працювати, а не просто кричати — ми стаємо разом і працюємо, шукаємо вихід із ситуації. Ні — він не має заважати.

Наступний рік буде досить не простий. Реванш контреволюції був завжди. Різні групи, групи, наприклад, Татусяки, Калетники, інші, усі хочуть повернутися до влади.

Наша задача — згуртуватися навколо того, аби підняти потенціал нашої області. Вона, до речі, має усі шанси стати лідером Центрального регіону. Нам треба згуртуватися і придумати план, інакше нас чекають досить непрості часи і серце України буде лихоманити. Можливо нам трохи пощастить і ця лихоманка не буде такою серйозною як, наприклад, в Одесі чи Запоріжжі, де багато промислових виробництв, які можуть зіткнутися з проблемою згортання/скорочення діяльності. Але це не означає, що ми не повинні нічого робити. Потрібно створити такі умови, щоб сюди прийшли інвестиції, а внутрішні чвари цьому аж ніяк не сприяють.

У 2016 році затверджується новий бюджет ЄС, в якому можуть бути передбачені кошти для України і це нам може дати шанс, якщо в 2015 році ми не будемо максимально стагнувати. Взагалі з приводу України в Європі великі очікування. Ми, зі свого боку, або покажемо, що ми того варті і нас підтримають, або, на жаль, що не готові — і нас відпустять на поталу… Все у наших руках.   

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.