Загиблий в аварії на Донбасі Рожанський був романтиком і правдолюбом з «Пекельної бочки»

І мертвих, і скалічених доставили до Харкова. Саме звідти у день Різдва Христового, 7 січня, батьки Пантелеймона Рожанського – Надія Василівна та Петро Васильович  забирали тіло сина. Коли журналіст RIA набрав номер телефону Надії Василівни, чути було шум коліс.

- Веземо нашого Пантюшу додому, - тремтячим голосом повідомила мати. – Їдемо бусом. Повернемося пізно вночі. Жінка працює завідувачем аптеки у Літині.

Саме так ласкаво – Пантюша - називала мати сина. На запитання, чому обрали дитині таке незвичне ім’я, пані Надія сказала,  що їхній первісток народився 9 серпня якраз на Пантелеймона. Тому й не стали мудрувати. Кума пані Надії і подруга ще із студентських років (разом навчалися у Барському педучилищі), Наталія Куріцина, розповіла про пригоду з народженням Пантюші.

- Надю так і не встигли довезти до лікарні, - каже пані Наталія. – Вона народила хлопчика у дорозі. Тоді вона проживала у батьків у селі Сосни Літинського району. У той день 9 серпня 1993 року відчула, що настає час пологів. Викликали швидку. Хоч їхати недалеко, але все одно не встигли. Пізніше, коли Надя згадувала цей випадок, казала, що пологи пройшли настільки легко, що вона навіть не зрозуміла, що сталося.

Оберемок  квітів  для коханої

- Пантюша виріс правдолюбом і романтиком, - розповідає пані Наталія. – Мамі він соромився зізнаватися у своїх перших почуттях, у тому, що до нестями закохався у студенту Чернівецького університету, а зі мною говорив про це. У мене син старший від нього на два роки. Вони так здружилися, що жартома називали один одного братами. Тому я знала про його справи і в навчанні, і в особистому житті.

У день повноліття батьки подарували Пантелеймону немалу, як для нього, суму грошей. Хотіли, щоб їхній 18-річний син розпорядився ними на власний розсуд. Думали, можливо, витратить їх на навчання в автошколі, бо знали, що хлопець хотів отримати права на керування автомобілем.

- Я не знаю, яку саме суму грошей назбирали Надя й Петро для свого іменинника, - розповідає пані Наталія, але точно відомо, що грошей було не тисяча і не дві тисячі гривень. Можливо, три, можливо, п’ять тисяч. Що зробив  Пантюша? Він поїхав у Чернівці до дівчини, в яку закохався, і там на всі гроші купив квітів. Одразу про це не зізнавався. Згодом сказав. Коли ніс оберемок, його не було видно з-за букету. Шокував усіх. Жодній дівчині з курсу коханої ніхто не дарував стільки троянд. Як в тій пісні про мільйон троянд.

Був період, коли стосунки з дівчиною у Пантелеймона не заладилися. Пані Наталія каже, що всіляко намагалася підтримати хлопця, бо ж був для неї, ніби другий син. На щастя, Пантелеймон помирився із своєю дівчиною. І нинішній Новий рік святкували разом. Вона погодилася приїхати до  нього у Літин. Разом з його батьками та молодшою сестричкою дружно сиділи за святковим столом. А вже на другий день після свята Пантелеймон вирушив у дорогу.

Щоб стати гвардійцем, залишив навчання

Пантелеймон закінчив Літинську школу №2. Після дев’ятого класу поступив у Вінницький технічний  коледж. Отримавши диплом, пішов навчатися у Хмельницький технологічний університет. Мамина кума пані Наталія Куріцина  також проживає у Хмельницькому. Хлопець бачив її частіше, ніж маму. Бувало, радився з пані Наталією, яка є хрещеною мамою його рідної сестрички. Розповідав про себе.  Не дивно, що пані Наталія раніше від батьків хлопця дізналася про те, що Пантюша їде в Київ на Майдан.  4 грудня 2014 він уже був у столиці.

Намет «Пекельної бочки» знаходився неподалік від пам’ятника Незалежності. Одного разу у розпал подій до хлопців підійшла дівчина-волонтер. На ній була накидка з хрестом, видно було, що це медик.  Дівчина тільки встигла запитати, чи не потребує хтось з них медичної допомоги. Раптом з артерії в області шиї фонтаном ударила кров.  З’ясувалося, дівчина отримала кульове поранення. Першим кинувся зупиняти кров Пантелеймон. І йому це вдалося. На допомогу прийшли інші майданівці. Епізод з порятунком медика потрапив в об’єктив когось з фотокореспондентів.

- Коли одного разу Пантюша приїхав на день з Києва і пішов помитися, у нього вся спина була у синцях, - каже пані Наталія. – А він одне просив – не говорити про це мамі.

З Майдану пішов тільки тоді, коли Янукович втік з країни, а  гарячою точкою став Донбас. Тоді почали формувати перший підрозділ Нацгвардії. Майже вся «Пекельна бочка» відправилася у Нові Петрівці під Києвом на базу Нацгвардії, де здійснювали запис добровольців. Пантюша не міг залишити компанію, згуртовану Майданом. Але йому відмовили. Сказали, що студентів у гвардійці не беруть.

- Він повернувся в університет сумний, розчарований, не знав, як правильно поступити у цій ситуації, - продовжує розповідь  пані Наталія. – Я переконувала, що йому треба закінчити вчитися. Він перейшов на п’ятий курс. Залишався рік. Але треба знати Пантелеймона. Він одне твердив, що не може залишити хлопців. Йому дуже не хотілося, щоб вони про нього погано подумали. Словом, прийшов він одного дня з університету і сказав, що написав заяву на те, що залишає навчальний заклад. А тоді одразу на вокзал і знов у Київ.

Військовий квиток отримував з «боєм»

Пантелеймон служив в зоні АТО старшим  стрільцем-навідником у батальйоні спецпризначення імені генерала Кульчицького. Це той самий генерал, чиє життя обірвалося у вертольоті, який збили бойовики у травні минулого року над горою Карачун біля Слов’янська. Після декількох місяців служби хлопець прибув на ротацію.  5 січня вони виїхали з Києва, де знаходиться військова частина, у зону бойових дій. Мали змінити побратимів. На жаль, не судилося.

- Він навіть не сказав мені, куди саме їде, - розповідає мати хлопця Надія Василівна. – Я розпитувала, бо хотіла знати, де саме вони стоятимуть, щоб орієнтуватися у повідомленнях з війни. Їх уже навчили тримати язик за зубами. Поїхав і нічого не сказав. Тільки просив не плакати.

Коли Пантелеймон прибув на ротацію, йому треба було оформити документи для отримання військового квитка.

- Знали б ви, як ми його отримували і скільки разів оббивали пороги міського військкомату у Хмельницькому! – Пантюша повертався звідти  розчарований. Казав, невже це так складно оформити квиток?  Я ж служу офіційно у Нацгвардії. Маю на це документальне підтвердження.  А мене ганяють, як цуцика. То не так довідка оформлена, ніби це я її оформляв, то принесіть ще такий документ, то військкомат посилає листи у військову частину, а потім чекає відповіді, а час минає. Я не витримала такої наруги і пішла сама. Змусила працівника військкомату, щоб той по телефону зв’язався з військовою частиною, де служить Пантюша. О-о! Бачили б ви цей цирк, як два чиновники кожен відстоював своє. Спочатку говорили нормально, а потім стали кричати один на одного. Під час тієї розмови я дізналася, що існує спеціальна електронна пошта, називається «Дніпро». Вона для того й передбачена, щоб військові обмінювалися документами, а не дорікали бійцям в тому, що принесли не так оформлену довідку.

Чашу терпіння пані Наталії переповнив факт видачі військового білета. За її словами, цей документ у Хмельницькому міському військкоматі видають тільки один день на тиждень, та й то до 13-ї години.

- Ми прийшли з Пантюшею, а видати білет нема кому, - каже пані Наталія. – А таких, як ми, зібралося чоловік сім чи вісім. А після обіду вони взагалі закрили лавочку, мовляв, працюємо тільки до 13-ї. Тоді я включила свою «сирену». Так кричала, що позбігалося все начальство. Швидко знайшли того,хто мав видати білет. Мабуть, така само ситуація і в інших військкоматах. Бійці, яких відпускають додому перепочити, змушені витрачати час на тилових «крис», які, бачите, видають  квитки тільки один день у тиждень. Чому?

Сестричка дізналася з Інтернету

- Поки ми не повернемося додому, прошу вас, не пишіть, що Пантюша загинув, - просила журналіста RIA мати бійця. – Дома залишилася молодша донька. Ми їй поки нічого не говорили.

Не хотілося розчаровувати Надію Василівну, що в Інтернеті уже почали з’являтися повідомлення з прізвищами і фотографіями загиблих. Доньку-п’ятикласницю вони залишили у бабусі в селі Сосни.

- У Рожнянських золоті діти, - каже секретар сільради Галина Василівна. – Дівчинка не тільки гарно вчиться. Вона ще й актвістка. Про неї вже писала районна газета. І красуня, і розумничка. Дружно жили з братом. Не в кожній сім’ї так складаються стосунки.  Інколи бачила, як вони удвох йдуть на автобусну зупинку. І вже з цього можна було робити висновок, що ці діти ладять між собою, доповнюють одне одного. Воно й не дивно, бо й батьки такі само. А яблука від яблуні далеко не котяться.

За словами співрозмовниці, про загибель брата дівчинка дізналася з Інтернету.

- Для дорослих це шок, а що вже казати про дитину! – говорить секретар сільради. – Заспокоювали, як могли. Дякувати долі, у Рожанських велика родина, є до кого дитині притулитися.

Поховали Пантелеймона Рожанського на сільському кладовищі у Соснах. Газета RIA висловлює щирі співчуття батькам і рідним відважного бійця, правдолюба і романтика. Нехай земля йому буде пухом.

Нагадаємо, що страшна аварія сталася 5 січня  на трасі Київ-Харків-Довжанський біля села Міньківка Артемівського району Донецької  області. Бійці Нацгвардії  їхали на ротацію в автобусі «Богдан». О 19-й годині на ділянці дороги з двома пагорбами  їм на зустрічну смугу вилетів автомобіль КрАЗ. Водій автобуса намагався уникнути зіткнення, але йому це не вдалося. Результат аварії, яку розслідує Військова прокуратура і МВС, 12 загиблих і 20 поранених.