Ваш чоловік повернувся з війни? Змусьте його робити ремонт

- По суті, нічого важкого в тому, як перемогти ознаки травматичних розладів немає, – говорить психолог Людмила Євсєєва. Я розповідаю хлопцям банальну річ: адреналін, що виділяється в організмі, вкрай легко погасити за допомогою молочної кислоти, а не алкоголю. А молочна кислота в організмі виділяється під час інтенсивного фізичного навантаження. Саме тому я раджу дружинам: cприяйте тому, щоб чоловік мав помірно зростаюче навантаження: заплануйте зробити ремонт, попросіть його щось допомогти. Але не треба давити на чоловіка. Навчіться його вчасно похвалити, грамотно підкріпити чоловіче еґо.

На війні людина постійно перебуває в стані стресу. Саме тому відбувається постійний викид адреналіну та норадреналіну. Це призводить до сильного потовиділення, пришвидшеного серцебиття, підвищення кров’яного тиску. Тіло запам’ятовує цей механізм. Реакція, коли людина повинна виживати і завжди бути напруженою, деякий час зберігається в мирному житті. Це і називають ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).

Прояви ПТСР

- Наше невігластво полягає в тому, що ми навіть не намагаємось дізнатися, що буде з людиною, коли вона повернеться з передової, – пояснює психолог Людмила Євсєєва.

Після бойових дій від 3 місяців до півроку зберігаються реакції на різкий голосний звук (нагадує звук від снаряду чи бомби), є порушення сну (переживання уві сні пережитих на війні ситуацій). Словом, людина відчуває війну в мирному світі.

Боєць, коли чує салют або подібний вибух, може впасти, затулити обличчя руками. В нього є бойові реакції (рефлекси), він так звик робити там. Те саме стосується великого скупчення людей, де недостатня кількість кисню. Військові намагаються уникати громадського транспорту.

Яскраво така реакція зображена у фільмі “Собака на ім’я Герцог”, коли чоловік не може стриматись під час феєрверку:

https://www.youtube.com/watch?v=szK4SN7zxSQ&feature=em-upload_owner

Люди з посттравматичним стресовим розладом прагнуть уникати того, що може нагадати їм подію, яка травмувала їхню психіку. Деякі підсвідомо використовують заціпеніння або погляд “на 2000 ярдів” (детальніше: https://ru.wikipedia.org/wiki/Взгляд_на_две_тысячи_ярдов).

- Зазвичай спогади про війну я переживаю вночі. Сплю лише три-чотири години, – каже кіборг Олександр. – Тоді я прокидаюся і не можу згадати, чи мені щось снилось, чи це було насправді. Але уві сні завжди одне відчуття – ніби я падаю. Приблизно через 30 секунд це минає, приходить усвідомлення реального життя. Однак заснути після цього важко...

- Дуже добре, коли боєць розуміє, що з ним відбувається, – каже психолог Людмила  Євсєєва. – Тоді він може дати собі ради. А в ідеалі – коли люди навколо усвідомлюють, що такі випадки чисельні і неминучі після війни.

Важливо, коли той-таки військовий падає від різкого голосного звуку, не дивитись на нього як на «дивного». Треба підійти, допомогти підвестись, запитати, як його звати. Сказати, приміром: «Не хвилюйся, ти вдома, все добре – це вихлопна труба, петарда тощо». Запросіть його на каву, пригостіть цигаркою, підтримайте.

Як допомогти людині після війни адаптуватись до мирного життя

- Боєць одного разу розповідав мені з неабияким обуренням: «Якась дівчина в трамваї півгодини говорила телефоном про зламаний ніготь. Я сидів і думав, чи це найважливіше в житті? Там людей вбивають…», – розповідає психолог.

Світова статистика говорить про те, що після війни 10-20% бійців матимуть ПТСР. Решта ж спокійно повернеться до нормального життя за сприяння та правильного підходу їхніх рідних.

- Насправді сім’ям військових вкрай складно. Особливо дружинам, бо поки він був на війні, її війна була тут, – пояснює психолог. – Вона хвилювалась за нього, взяла на себе роль і дружини, і чоловіка одночасно. Після приходу чоловіка навантаження не зникає. Жінці знову треба бути міцним горішком. На деякий час для свого чоловіка їй треба стати мамою – не дружиною. З власного досвіду роботи з сім’ями розумію, що особистісні проблеми після війни загострюються в тих сім’ях, в яких вони були і до війни. Так само і ПТСР розвивається у тих чоловіків, у яких була для цього відповідна база, тільки тепер вона загострюється. Зазвичай, це були якісь відповідні умови життя в дитинстві, неправильно сформовані установки. Натомість, у чоловіка, який змалку має навики і алгоритми, як подолати ту чи іншу проблему, є менше шансів мати ПТСР. Така людина намагається зрозуміти, в чому суть проблеми,  зробити аналіз помилок і шукає шлях виходу. Вона не думає, що всі навколо винні в тому, що сталось.  

Всі біди – з дитинства

Отже, початок всьому ще з дитинства. Коли дитина бачила, що в сім’ї кричать, галасують, нервують і схильні обвинувачувати всіх навколо, вона буде так само поводитись на війні. А тим паче – після неї. Бо вважає, що це нормально. Мовляв, стрес треба зганяти саме таким чином. Тобто батьки повинні слідкувати за власною манерою поведінки в сім’ї, бо діти її стовідсотково наслідуватимуть. Ніхто з нас не знає, які стресові ситуації випадуть на долю дітей. Не виняток – війна.  

Може бути й таке, що людина відчуватиме себе безсилою вплинути на ситуацію на війні і у соціумі. Від того вона впадатиме у відчай. Тоді ми спостерігатимемо масову алкоголізацію.

- В такому стані людині треба не алкоголь, – пояснює Людмила Євсєєва, – а своєрідний карантин – період відновлення. Одразу після повернення з війни хлопці мають пройти медобстеження, поїхати в якийсь санаторій, де їм би був забезпечений комплексний догляд: процедури, фізичні вправи, прогулянки, робота з психологом, підібрані за результатами аналізів вітаміни.Один кіборг розповідав: «Згадав, – каже, – всі ваші «дурні» вправи для переключення, коли мене в госпіталі рознервували. Але допомогло. Хотів ще помалювати, як ви радили. Тільки олівців не дали».

Один із сучасних факторів загострень агресивних проявів у бійців  виступає ціннісне розщеплення, бо часто ті, хто б мав захищати свою землю, чомусь тут. Саме соціальна несправедливість викликає емоційний, моральний, етичний дисонанс. Це ще один поштовх для того, щоб бути нетерплячим та запальним.

Для кожного – своє лікування

Психолог каже, що у такому випадку людина повинна дати собі відповідь на запитання: що я можу зробити для себе, щоб заспокоїтись? Це не має бути проблема, має бути задача:

- Один чоловік прийшов до мене і розповідає: «Як мене дратує сидіти у черзі годину. Я – герой. Чому я повинен це робити?». Я у нього запитую: «Ти на війні впорався з важкими завданнями, а тут не зможеш?». Його треба підбадьорювати. Приміром, я пропоную в тій самій черзі обрати собі дитину або імпозантну жінку і переключити всю свою увагу на них. Або почати рухатись, або послухати музику, або почитати. Для Саші, Петі, Васі підхід різний. Кожна емоція має право на життя, але бажано мати особистий набір, як виходити з будь-яких стресових ситуацій.

5 фільмів, герої яких мають ПТСР:

1. «Собака на ім’я Герцог», 2012

У фільмі йдеться про ветерана війни. Він реагує на, здавалося б, мирні речі нервово та збуджено. Згодом вирішує покинути свій дім, з ним йде його найкращий друг Герцог.

2. «Далекий грім», 1988

Герой війни. Жертва світу, він має тільки одну надію на виживання в мирному суспільстві – сина.

3. «Війна», 1994

Розповідь ведеться від імені дівчини, яка згадує своє дитинство. Батько після повернення зі В'єтнаму в кінці 60-х років не живе вдома. Часи важкі, роботи немає, до того ж у нього є деякі відхилення.

4. «Контузія», 1984

Френкі – ветеран в'єтнамської війни, пережив полон. Тепер він живе в трущобах під Нью-Йорком, у нього немає грошей, але є дружина-фурія, друзі-наркомани і дитина-мутант…

5. «На лінії вогню», 1993

У той нещасливий день, коли в Далласі був убитий президент Кеннеді, Френк Хорріган був серед охорони. Спогади про невиконану місію вже багато років не дають йому спати спокійно.