Як організувати роботу “ангелів війни” - волонтерів?

Нещодавно журналіст  RIA поцікавилася у вінничан, якби вони мали змогу й бажання допомогти нашим бійцям, які воюють в зоні АТО, то куди б вони звернулися? Більшість опитаних відповіли, що, однозначно, надсилали б свою допомогу як завгодно, але тільки не через смс на номер 565.

Можливо, тому, що на всю країну вже прогриміли скандали, пов’язані із загадковим зникненням коштів, які українці перераховують на різні рахунки. Вінницькі підприємці пропонують об’єднатися, щоб всяка допомога дійшла до свого адресата.

Представники вінницької спілки підприємців “Стіна” звернулися до редакції  RIA з проханням зібрати усіх місцевих волонтерів, представників благодійних фондів і попросити про дуже просту і, здавалося б, очевидну річ - об’єднати свої зусилля в плані допомоги нашим бійцям в зоні АТО.

Мова йде про те, щоб кожний вінничанин, який має можливість і бажання допомогти хлопцям - хто грішми, хто медикаментами, хто продуктами харчування - знали, куди йти і до кого звертатися. Якщо один благодійний фонд допомагає обмундируванням для солдатів, інший - збирає медикаменти, ще хтось - моркву-цибулю-картоплю, а хтось допомагає переселенцям, то будь-яка допомога дійде до свого адресата через ту організацію, яка на цьому знається найбільше.

Представник вінницької Спілки підприємців “Стіна” Ельвіра Мрясова розповідає, що вже сьогодні готовий до початку проект підприємців “Я для моєї громади”. Проект, каже пані Ельвіра, довготривалий і розрахований на реалізацію найрізноманітніших соціальних ініціатив і у мирний час. Але наразі вінницькі підприємці звертаються до всіх волонтерських організацій та благодійних фондів з проханням знайомитись, ділитись інформацією про потреби, координувати свої дії.

Лариса Полулях (48), координатор Волонтерської організації “Бойові бджілки”:

“Лоханулися” з військовим госпіталем”

- Координація - класна штука. Ми, наприклад, працюємо за строгим принципом - допомога по конкретному запиту. З нашим військовим госпіталем трохи “лоханулися” - були конкретні запити з фонду, який діє при госпіталі, на недешеві препарати. Ми швидко все купували, а потім з’ясовувалося, що пораненим бійцям були потрібні зовсім інші ліки. Так, якось ми придбали ампулу дорогого препарату за три тисячі гривень. Тоді дізналися, що це ліки для хворих на гепатит, і дісталися вони одному “небідному” військовому, який в зоні АТО хіба що уві сні був.

Тому “Бойові бджілки” споряджають кожного конкретного солдата. Кожному складається індивідуальна посилка, і у нас є більше десяти груп логістів, які все це й возять хлопцям на Схід. Допомагаємо ми і військовим медикам, і дитячим будинкам, які знаходяться у зоні АТО.

Болючим залишається ще одне питання - про правовий статус біженців та пільги для солдатів. Люди, нам дуже бракує юристів! Допомагають вінницькі адвокати Наталія Гурковська, Олександр Никитюк. Але ви ж розумієте, що тут проблема на державному рівні. Коли хлопцеві, який отримав травму чи каліцтво в зоні АТО, пишуть, що він постраждав у “п’яній бійці”, то адвокат не завжди може допомогти...

Олена Шестопалова (40), працівник IT-сфери, волонтер:

“Дуже потрібні юристи!”

- У мене пропозиція по військовому госпіталю - потрібно скоординувати роботу їхнього Фонду з нашими волонтерськими організаціями. Тому що не завжди зрозуміло, кому і для чого там збирають допомогу. Давайте організуємо хоча б інформаційний стенд при вході до госпіталю - з переліком всього, що сьогодні потрібно солдатам і з номерами телефонів волонтерів.

Наразі я більше співпрацюю з “Бойовими бджілками” та Ларисою Полулях, а спочатку просто приходила до госпіталю і запитувала у солдатів, що їм потрібно. У мене на роботі колектив активно підтримав ідею допомагати нашим бійцям, і відтоді ми дуже злагоджено працюємо. Приходжу, буває, до госпіталя з блокнотом і викреслюю, кому вже принесла те, що просили. Усім скептикам скажу так: ви просто не бачили очей тих хлопців, коли з ними розмовляєш, приносиш блендер (буває, просять, якщо поранений не може ковтати тверду їжу), спортивний костюм, шорти чи, перепрошую, спідню білизну… А скільки дружин чи матерів приїздить сюди до своїх чоловіків та синів… Вони розгублені, в паніці, в чужому місті - їм знадобиться будь-яка допомога.

І ще одне - є така проблема, що солдатам, які отримали травму в зоні АТО, у виписці пишуть, що він травмувався по … власній необережності, “бо був у нетверезому стані” або ще якусь ахінею. Юристи, відгукніться!

Андрій Дручинський (34), виконавчий директор Благодійного Фонду “Подільська Громада”:

“Одним солдатам є все, іншим - нічого”

- Дуже добре, що люди організовуються і допомагають нашим бійцям. Але біда такого волонтерства в тому, що зібрані кошти чи продукти харчування не завжди раціонально розподіляються між солдатами. З власної практики знаємо, що часто у бійців одного батальйону є все, а у інших - пляшка води на трьох чоловік. Тому потрібно координувати роботу волонтерів.

Ми допомагаємо військовим в зоні АТО та пораненим бійцям, які потребують лікування в госпіталі, співпрацюємо з вінницькими підриємцями. Самі возимо передачі бійцям, так існує більша ймовірність того, що хлопці отримають ці речі, ніхто й нічого не переполовинить дорогою.

За минулий місяць на рахунок нашого Фонду надійшло близько 200 тисяч гривень. Ці кошти ми направляємо для підтримки саме вінницьких бійців. Від восьмого квітня цього року це, до речі, перші гроші, які ми отримали.

Людям дуже не вистачає інформації - приїжджає людина з району, хоче картоплі бійцям передати. А куди звертатися і до кого - не знають. Тому всім волонтерам і фондам потрібно об’єднувати зусилля, робити розсилку, типу, в чому і для кого саме є потреба.

Олена Павлова (38), президент Благодійного Фонду “Без кордонів”:

“Йде зима - бійцям потрібно все ...”

- Не можу навіть точно сказати, кому, скільки разів і на які суми допомагав наш Фонд. За цей час ми допомогли більше ніж 150 нашим “ягуарівцям”, підрозділам снайперів, біля 100 тисяч гривень пішли на медикаменти. А ще термобілизна, балаклави, бронежилети … Зараз перед нами постали нові проблеми - незабаром зима, і нашим солдатам потрібно все, починаючи з теплих шкарпеток і чобіт, і закінчуючи верхнім одягом, “буржуйками” та  бензопилами.

Тому об’єднуватися потрібно, потрібно і координувати всі наші зусилля, кошти, допомогу. Дійсно, часто чуємо, що в одних бійців немає навіть елементарного, а у інших вистачає і продуктів харчування, і обмундирування.

Ще хотілося б погоджувати наші дії з адекватними запитами із вінницького військового госпіталю - щоб вказані потреби відповідали дійсності. Всі волонтери ходять до госпіталю, як на роботу. Кожний допомагає, чим може. І дуже неприємно, коли виявляється, що щось-кудись-не туди-пішло. Особливо, коли збираємо кошти на якийсь, приміром, апарат, а потім у ЗМІ читаєш, що таку допомогу надав Фонд, який діє при госпіталі.  

Ольга Юрченко (33), президент Благодійного Фонду “Дитина єдиної України”:

“Нам потрібні психологи”

- Наш Фонд переважно надає допомогу дітям-біженцям зі сходу України. Це особливі діти, вони бачили смерть, сльози і горе. Тому їм потрібні не тільки іграшки та одяг, а й допомога психологів. От знаю, наприклад, що у наших “Бойових бджілок” є дуже хороші спеціалісти-психологи, які могли б працювати не тільки з дітками різного віку, а й з дорослими. Тому потрібно нам якось домовлятися, кооперуватися і тоді допомога стане ефективнішою та швидшою.

Ми тісно співпрацюємо із вінницькою громадською організацією “Гармонія”. Її керівник Рая Панасюк дає нам списки дітей, які потребують допомоги, а ми вже робимо все, що в наших силах: купуємо підгузки, люди приносять одяг своїх діток. Так як діти приїжджають переважно з мамами, то ми займаємося вже й питаннями працевлаштування цих мам. Як це робимо? Я особисто телефоную всім знайомим, пояснюю ситуацію та прошу допомоги. Тому, звісно, було б чудово, якби наша організація мала налагоджені контакти з іншими волонтерами міста чи й усієї України. Ми змогли б обмінюватися інформацією і вирішувати, де, в чому, і хто може краще допомогти.

Інна Дорохіна (34), лікар, президент Благодійного Фонду “Майбутнє без болю”:

“Готові надавати медичну допомогу”

- Наш проект з’явився ще задовго до початку воєнних дій в Україні. Пропагувати культуру здорового способу життя та профілактики захворювань - такою була спочатку наша мета.

А з нового року закрутилося зовсім інше… І ми не могли не долучитися до допомоги нашим бійцям.

Я лікар-стоматолог, і наразі намагаюсь згуртувати всіх колег, аби всі ми власними руками допомагали солдатам, біженцям, дітям. Ми готові надавати медичну допомогу, в тому числі, що стосується стоматології, усім постраждалим. Плануємо максимально долучити до цієї справи всю медичну спільноту області, так як саме лікарська допомога нашим бійцям сьогодні як ніколи на часі. Ми також маємо можливість звертатися до солідних фармацевтичних компаній з проханнями про співпрацю, і, впевнена, вони не відмовлять.

В плані співпраці з волонтерськими організаціями Вінниці ми ще, звісно, новачки. Але готові підтримати будь-яку розумну ініціативу, надати фахову консультацію, допомогти коштами. Об’єднуватись сьогодні потрібно, аби уникнути хаосу, про який вже говорили присутні. Допомога нашим солдатам та сім’ям біженців має бути раціональною, своєчасною та достатньою.  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.