Судове рішення(judicatum), ще з часів римського права, визнається основою, фундаментом для встановлення законності та демонстрації верховенства права у відносинах де присутній спір або виникає необхідність визнання певного правового явища з боку держави. Разом із тим ефективність судової системи полягає не тільки у винесені якісного судового рішення, а і у його реалізації, втілення в життя його правових приписів.
.jpg)
На сьогодні проблема виконання судових рішень є досить актуальною. Велика кількість рішень судів не виконуються роками, знижуючи довіру громадян до судової системи зокрема та всього державного механізму загалом. За даними, які були оприлюднені на парламентських слуханнях «Про стан виконання судових рішень в Україні», що відбулися у Верховній Раді України 22 травня 2013 року, сьогодні в нашій державі залишаються невиконаними близько двох третин прийнятих судових рішень! Ця проблема стоїть досить гостро в результаті цілої низки причин, що існують як зі сторони держави так і, в деякій мірі, зі сторони приватних осіб, що звертаються за послугами до суду. Спробуємо розібратись як можна протидіяти цьому використовуючи існуючі норми, що потрібно робити для ефективного виконання рішення суду.
Розглянемо проблему на прикладі загального суду першої інстанції в контексті винесених ним рішень по цивільним справам, справам про адміністративні правопорушення, і по справам, що розглядаються в загальному місцевому суді в порядку адміністративного судочинства. Відносини, що лягли в основу вже вирішеного спору по цим справам мають звичаєвий характер, тобто є найбільш розповсюдженими серед населення і тому, в першу чергу, потребують належного виконання.
Відомо, що винесення рішення суду завершає змагальний процес. Судове рішення вступає в силу, стає чинним, як правило, після спливу строку на його оскарження та відсутності факту оскарження за цей час. Коли рішення суду набуло законної сили, воно має бути виконаним. Це може бути як добровільно, так і примусово. Оскільки досить рідко рішення виконуються добровільно, слід потурбуватися про отримання в суді, що виніс рішення, виконавчого листа, адже без цього документу державна виконавча служба не почне процедури примусового виконання. Це є важливим моментом, так як іноді буває, що особа на користь якої винесено рішення не проінформована належним чином про можливість подальших дій для виконання рішення суду і втрачає дорогоцінний час на очікування бажаного результату, а в цей момент справа залишається без виконання. Винятками із цього правила є рішення про присудження виплати пенсій або інших періодичних платежів із бюджетних та позабюджетних державних фондів, а також заробітної плати або іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у разі стягнення в межах 1 місяця, що виносяться у формі постанов в порядку адміністративного провадження. Сюди ж відносяться і постанови по справам про адміністративні правопорушення, що так само визнаються виконавчими документами і, відповідно, не потребують очікування на видачу виконавчого листа. Це значно зменшує час на відкриття виконавчого провадження.
У разі необхідності отримання виконавчого листа важливим є знати дату його видачі, і якщо вона невідома – періодично відвідувати канцелярію суду чи телефонувати до неї для того, щоб одразу забрати виконавчий лист і рухатись далі. Виконавчий лист потрібно отримати і подати до органу виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, але якщо рішення підлягає негайному виконанню, то з наступного дня після його постановлення. Крім власних дій особи на користь якої винесено рішення(стягувача), виконавче провадження може бути відкрито за заявою його представника або прокурора – у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді. Необхідно звернути увагу на вимоги до виконавчого документа, так як невідповідність цих вимог є достатньою підставою для державного виконавця у відмові відкриття виконавчого провадження. Такими є назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, дата набрання законної сили рішенням, згідно з яким видано документ, резолютивна частина цього рішення; індивідуальні дані особи стягувача і боржника(номер та серія паспорту, номер платника податків, місце проживання і т.д.), якщо вони відомі суду; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання – пропущення даного строку також є перепоною для відкриття виконавчого провадження. Відмова у відкритті виконавчого провадження може бути спричинена зверненням не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, тому необхідно чітко знати місцезнаходження органу державної виконавчої служби, до якого слід звертатись стягувачу.
Після відкриття виконавчого провадження зберігається можливість самостійно виконати рішення особою, що програла справу(боржником), у строк до 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття, окрім випадків негайного виконання рішень. Після спливу цього строку починається примусове виконання. Взагалі, усі виконавчі дії мають бути виконані протягом 6 місяців по майнових і 2 місяців по немайнових справах, але досить часто державний виконавець відкладає або зупиняє виконавче провадження, при цьому час на який воно відкладається або зупиняється не входить до цих строків і процес звернення рішення до виконання може розтягнутися на роки. Тому стягувач має завжди тримати хід виконання рішення на контролі та пам’ятати, що існує ряд гарантій встановлених Законом України «Про виконавче провадження», якими зокрема визнається те, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом. Стягувач, на відміну від боржника, окрім судового оскарження може звернутися зі скаргою до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня. У разі ж якщо учаснику виконавчого провадження не вдалося відстояти свою незгоду безпосередньо у виконавчому органі, потрібно звертатися до суду. Краще всього звертатись до суду, який виніс рішення виконання якого оскаржується. Найчастіше ми маємо справу із бездіяльністю державного виконавця, що робить виконавче провадження нескінченним, тому для протидії цьому від стягувача вимагається якнайшвидшого реагування. Не варто баритися із оскарженням, необхідно подавати скаргу одразу для уникнення процесуальних зловживань с боку боржника та затягування ним виконавчого процесу, а також для того щоб не пропустити строку оскарження. Закон встановлює десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, і триденний строк з того ж дня, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Строк при наявності певних обставин можна поновити, при цьому не завжди є зрозумілим коли особа повинна була дізнатись про порушення її прав, що нерідко викликає спірні моменти.
Стягувачу необхідно звернути увагу на своєчасність оголошення розшуку боржника, якщо його місцезнаходження невідоме, накладання арешту на майно боржника та звернення стягнення на нього, що є ключовими моментами у справах майнового характеру. У справах немайнового характеру, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, важливішим є сам результат виконання рішення ніж процес, який має короткостроковий характер. Сторонам варто також пам’ятати про можливість укладення мирової угоди, затвердження якої буде означати завершення виконавчого процесу по справі. Закінчується процес виконання судового рішення винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження.
Отже, є зрозумілим те, що успішне завершення судового процесу ще не гарантує стягувачеві негайного і швидкого виконання задоволених судом вимог. Державі необхідно здійснити ряд позитивних законодавчих змін для поліпшення виконання судових рішень, але і громадянам, що звертаються до Державної виконавчої служби потрібно підвищувати власний рівень правової культури, намагатися бути більш проінформованими в питаннях здійснення правосуддя в цілому, та виконавчого процесу зокрема, для того щоб якнайефективніше користуватись наявними у них інструментами правового впливу на хід і результат виконання рішень суду.
