Це і протесні акції під стінами лікарень, які часто закінчуються вуличною штовханиною з лайкою та образами медичних працівників, зривом роботи серйозних медичних закладів. І справжній “креатив” - театралізовані вистави, які викликають здивовані погляди перехожих та свідчать про брак акторської майстерності у, власне, організаторів цього шоу. В оточенні людей переважно похилого віку (постійно одні і ті ж обличчя, до речі), озброївшись незмінним гучномовцем та незміннимим гаслами “Поборимо корупцію у медицині!”, активісти блукають містом, кабінетами чиновників, водять процесії з протесними плакатами під стіни обласного управління міліції, міський суд, на заміські екскурсії до “Межигір’я”... У висловлюваннях не церемоняться, дехто навіть вважає себе майстром троллінгу, вдаються до відвертих погроз лікарям і окремим депутатам. Все це відбувається із такою частотою, що залишається тільки дивуватися, звідки у людей 23-33 років, які мали б щодня на роботу ходити, стільки вільного часу?
Якщо з “революціонерами” від місцевої “Свободи” та “Батьківщини” все зрозуміло, то чим керувався голова обласної ради Сергій Свитко, втягуючи область у піврічний медичний конфлікт і судову тяганину через незаконні звільнення головних лікарів, можна тільки здогадуватися. Маючи у своєму розпорядженні цілий штат юристів, пан Свитко мав би прораховувати кожний крок, зважувати кожне розпорядження і знати, як відстоювати законність таких рішень у випадку, якщо … Куди так поспішав голова облради, призначаючи у міжсесійний період навіть не виконуючих обов’язків, а “справжніх” нових головних лікарів? Чому нехтував Законом і у випадку, коли у звільнених головних лікарів ще тривали судові справи через незаконність звільнення їх із посад, а на нестійку посаду керівника вже призначалася нова людина?
І чому, врешті-решт, пан Свитко взявся за медицину в області? Офіційна версія - на корупцію у медичній сфері було найбільше скарг. Неофіційна, озвучена самими ж лікарями, - заступниця голови облради та член “Батьківщини” Наталія Солейко порадила пану Свитку, де можна “копнути”. Пані Солейко, не таємниця, довго тамувала образу на ту ж очільницю дитячої обласної лікарні Тетяну Антонець, яка свого часу зі скандалом звільнила пані Солейко. Збіг обставин чи закономірність - саме Антонець і почали цькувати активісти, викликаючи “захоплення” навіть російських ЗМІ.
З “медичної люстрації” у Вінниці дивувався і очільник всеукраїнського Люстраційного комітету Єгор Соболєв, слушно нагадавши пану Свитку, що люструвати можна державних службовців, і аж ніяк не лікарів. Незаконність розпоряджень голови облради щодо звільнення чи призначення головних лікарів підтверджують сьогодні і суди. Роблять це, керуючись чинним законодавством, у правовому полі - так, як цього і вимагала революція.
Але тим, хто робить “революцію” у Вінниці, настільки не подобаються окремі головні лікарі, що вони готові поставити під сумнів і рішення судів, і саме Законодавство. І “шоу маст гоу он” - знову акції, вистави, процесії з пенсіонерів та безробітної молоді… Громадські активісти, замість підтримувати, схоже, тільки дискредитують голову обласної ради, навіть своєю поведінкою. Хто, нарешті, закриє цю цю “медичну історію” у правовому полі?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Анонім
Анонім reply Анонім
Андрій Вигонюк
Люстрація і звільнення у зв'язку із закінченням контракту не одне й те ж.
Ми максимольно звертаємо увагу громаду на кричущі факти!
Ми створюємо середовище для розповсюдження інформації.
Подібна аналітика із статті неприємна,даруйте.
Михайло Рюхов
Словом, в кожному абзаці - повна дурня. Оксана хороший журналіст, але перед тим як щось писати, бажано вникнути в тему і показати матеріал редактору, щоб хоча б його не позорити.
Oksana Polishchuk reply Михайло Рюхов
Анонім reply Oksana Polishchuk
Михайло Рюхов reply Oksana Polishchuk
Один із принципів журналістики.
5. Правдивість як засада діяльності журналіста передбачає достовірність і адекватність висвітлення ним фактів і подій, неу-переджений підхід до відображення явищ життя. А здатність органів масової інформації подавати неспотворену картину дійсності сприймається як найважливіший вимір якісного рівня журналістики.
Названу ознаку журналістики В. М. Владимиров назвав принципом об'єктивності, відзначивши, що "ми можемо вести мову про існування єдиного, вищого принципу розуміння інформації в журналістиці, а саме: принципу непорушної єдності об'єктивності та гуманізму" . Автор не помітив внутрішньої суперечності своєї дефініції, у якій він поєднав несумісні поняття, адже об'єктивність виключає будь-яку оцінність, а гуманізм, навпаки, передбачає її наявність, відчутну присутність.
Саме тому ми й не можемо розділити точку зору В. М. Владимирова. Нас утримує розуміння суб'єктивності журналістських повідомлень. Наведімо з цього приводу думку професора В. В. Різуна: "Об'єктивність визначається не констатацією факту, а його дослідженням, пізнанням"
Анонім reply Oksana Polishchuk
Анонім
Oksana Polishchuk reply Анонім