Олімпійському призеру Павлу Хникіну в Росії пропонували платити на порядок більше

В інтерв’ю RIA Павло розповів про плани на новій посаді. А також згадав деякі епізоди блискучої спортивної кар’єри. Зокрема, про спроби російських функціонерів плавання переманити його «довгим рублем».

Житло чемпіонам

– На чолі відділення НОК необхідно, як мінімум, зберегти надбання попередників. Водночас збираюся більше уваги звернути на розвиток саме олімпійських видів. Провідним вінницьким спортсменам необхідно допомагати з підготовкою до Олімпійських ігор 2016 року, які пройдуть в Бразилії. Також будемо, як і раніше, проводити обласні конкурси серед спортивних журналістів і спортивної фотографії, меморіальні турніри пам’яті відомих тренерів та масові олімпійські заходи, – каже Павло Хникін. 

– Павле Вікторовичу, яку конкретно допомогу можуть очікувати кандидати на участь в Олімпійських іграх?

–  Зберігаються обласні стипендії кандидатам на участь в Олімпіаді. Окрім того, спільно з начальником управління сім’ї, молоді і спорту Вінницької облдержадміністрації Сергієм Чернявським працюємо над питанням безкоштовного надання житла провідним спортсменам. Багато в цьому плані залежатиме від бюджетних показників. Адже поки складно сказати, в якому стані будуть країна і регіон в наступному році.

Робитимемо акцент на забезпеченні олімпійців сучасним інвентарем і облаштуванні гідної матеріальної бази. Приміром, базу обласної СДЮШОР з веслування ім. Ю. Рябчинської нещодавно почали ремонтувати. Але це необхідно було робити значно раніше. Адже там тренувалася олімпійська чемпіонка Інна Осипенко-Радомська. 

 – В якому стані знаходяться інші бази підготовки олімпійців?

– Питання реконструкції спортивних баз спільними зусиллями мають розв’язувати відділення НОК, управління сім’ї, молоді і спорту ОДА і міський спорткомітет Вінниці. В першу чергу необхідно облаштувати сектор для метань (на базі стадіону медколеджу). Плануємо реконструювати доріжки стадіону в Центральному парку, щоб мати можливість гідно провести чемпіонат України з легкої атлетики.

– У вінницьких басейнах нині можна готувати чемпіонів міжнародного рівня?

– У місті є єдиний муніципальний басейн – у Палаці дітей та юнацтва. Через необхідність економити газ (там своя котельня) його поки що не дозволяють запускати. Можливо, запрацює з жовтня. Тобто нині готувати спортсменів-плавців високого класу фактично ніде. Адже басейни «Авангард» і «Маяк» – приватні. А в міському бюджеті не закладено коштів на оренду плавальних доріжок для спортсменів, які тимчасово не можуть тренуватися в ПДЮ.    

Збірно-розбірний … басейн 

– Як відомо, місто конче потребує муніципального сучасного спорткомплексу для ігрових видів спорту.       

– Безумовно, але він має обов’язково бути універсальним, а не, приміром, лише для волейболу та індорхокею. Наприклад, нещодавно чемпіонат Європи з плавання пройшов у приміщенні для велотреку, де облаштували збірно-розбірний басейн. До речі, спорткомплекс армії (СКА) мають передавати у власність громади міста, але це питання до кінця не вирішено.

– Ігрові види спорту у Вінниці останніми роками потерпають від безгрошів’я. Зникають професійні команди – наприклад, футбольна, баскетбольна.

– Це складне запитання, яке потрібно вирішувати окремо від інших. Зарадити можуть зміни в організації спортивної роботи в країні і на місцевому рівні. В проекті реформи місцевого самоврядування громада сама вирішуватиме, який вид спорту має підтримувати (і в якому обсязі). Це в першу чергу може торкнутися ігрових команд, які потребують великих коштів.

– Сергій Чернявський – не лише ваш однодумець, але й багаторічний товариш. Як відомо, «гуртом легше і батька бити» …

– Ми маємо схожі погляди на розвиток спорту в області. Основну ставку робитимемо на підтримку спортсменів, які досягли певних результатів і демонструють приклад іншим. Зрозуміло, не забуватимемо й про допомогу спортшколам і спорткомплексам. Прикладом може слугувати СК «Здоров’я», що на Старому місті. Там за невеликі бюджетні кошти облаштували досить сучасні спортивні зали.

Пропозиції з Ростова         

– Вінницька веслувальниця, олімпійська чемпіонка Інна Осипенко-Радомська минулого тижня остаточно вирішила прийняти громадянство Азербайджану. Чи можна було її втримати?

– Рішення щодо зміни громадянства Інна Осипенко-Радомська, в принципі, прийняла вже давно. Вона – шанована людина, яка досягла найвищих результатів в спорті. Інні можна сказати велике спасибі за ті медалі, які вона принесла в скарбничку Вінниччини і України.

Втримати олімпійців можна лише гарним ставленням з боку спортивного керівництва і відповідною фінансовою підтримкою. На жаль, Інні не запропонували те, чого вона хотіла. Напевно, спортивним функціонерам (і в першу чергу – місцевим) треба було розібратися раніше в її проблемах. Я особисто вже не встигав вплинути на рішення Інни, адже нещодавно очолив відділення НОК. А давати порожні обіцянки – не в моїх правилах.

– До речі, Вам ніколи не надходили пропозиції змінити громадянство?      

– Коли я був діючим спортсменом, мені пропонували прийняти російське громадянство і виступати за збірну РФ. Причому платити обіцяли значно більше – приблизно у 20 разів більше, ніж я отримував в Україні. Окрім того, надали б авто, житло, гідну тренувальну базу, фармакологію і медичне обслуговування. Але я не був готовий міняти Вінницю на російський Ростов-на-Дону, звідки надходили привабливі пропозиції. Адже є патріотом своєї країни. 

Олімпієць у 35 років

– Часто згадуєте про Барселону-1992, де здобули одразу дві олімпійські медалі?

– Я не живу минулим, а лише сьогоденням і майбутнім. Тому ейфорії від олімпійських медалей немає. Коли ж інколи переглядаю відео своїх виступів на Олімпійських іграх в Барселоні, помічаю помилки, через які не став першим.

До речі, на Олімпіаду-1992 потрапити було дуже важко. Плавців відбирали за підсумками чемпіонату СНД в Москві, де була неабияка конкуренція. З українців (ми виступали за об’єднану збірну СНД) відібрався я один. Щоб заповнити квоту, взяли ще одну нашу плавчиху.

– Ви виступали на чотирьох Олімпіадах поспіль. Як це вдалося в плаванні, яке вимагає колосальних фізичних навантажень?

– Було велике бажання знову і знову брати участь в Іграх! Для цього аналізував свої можливості, складав план підготовки і виконував його. Фізично це виявилося не дуже складно, більше було організаційних проблем. Коли востаннє виступав на Олімпіаді, в 2004 році, мені було 35 років.          

Родина плавців

Павло Хникін народився в Сверловську (нині – Єкатеринбург, РФ). В два роки разом з батьками переїхав до Вінниці. Плаванням почав займатися в сім років. 

Павло Хникін має спортивну родину. Дружина Світлана – в минулому чемпіонка України з плавання, учасниця юнацького чемпіонату Європи, майстер спорту, зараз працює в банківській сфері.    

Обидва сини займаються плаванням. 15-річний Олексій – кандидат в майстри спорту, 12-річний Віктор має другий дорослий розряд. За словами Павла Хникіна, сини значно перевищують його графік результатів в аналогічному віці. Але, на думку очільника відділення НОК, щоб стати спортсменами високого рівня, їм потрібно багато чого – тренувальну базу, гарних наставників, велике бажання досягати результатів і моральний стрижень.

Цього року подружжя Хникіних планує навчити плаванню 6-річну дочку Лізу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.