Як у Крижополі вулиці перейменовували.

Громадські слухання, які відбулися 9 жовтня з приводу перейменування вулиць смт. Крижополя здивували згуртованістю місцевої прокремлівської опозиції та організаційними здібностями її керівництва. О третій годині дня майже порожня зала, наче за командою почала наповнюватись людьми, що нагадувало фонтанування піни із пляшки «святошного» вина, а також відому сцену у нічній церкві із фільму жахів "Вій". Свою службу покинули державні службовці, знані "грошоводи", відомі підприємці, що вже говорити за місцевих "заслужонних" діячів, які вже на пенсії! Мабуть, вперше така "всекрижопільська" активність збурила атмосферу малого залу Будинку культури. Навіть два "батюшки" у повній "бойовій" викладці здається були готовими виганяти "нечистого" із членів комісії. Весь крижопільський актив колишньої КПРС, сьогодні вже покійної Партії регіонів, її місцевого "дитяти" - партії Аграрної, містечкові апологети "рускава міра", перелякані обивателі клубу "Очікування повернення ТИХ", носії жовтих «пузирів» від Оксани Калетник, всі ті, хто були неодноразово поміченими у виборчих списках, комісіях, агітаційних заходах партій орбіти Кучми-Януковича, групах підтримки корони та подолу найбільш "працюючих" - були тут!

Навіть декілька кандидатів у депутати від, так би мовити - ІНШИХ місцевих парторганізацій, у яких вони зараз працюють «під прикриттям», але - від «тих» же. У повітрі зависло запитання із відомої комедії: "А, прокурор здєсь? Здесь! Вєсь город здєсь! Только вас всє ждалі!". Але, Вій чомусь не матеріалізувався. Засідав із телефоном на спостережному пункті, або завважив це зібрання нижчим рівня його подолу.

Розмірений початок презентації нових назв вулиць, разом із чудово виконаними слайдами та історичними довідками про кандидатів на вшанування, спочатку несміливо переривались вигуками образливих іменників, очевидно на адресу голови комісії, які озвучувались людьми у краватках та капелюхах – мабуть із «верхнім образованієм».

Звучали «слізні» прохання про залишення назв вулиць на якій виросли прохачі, і виправданням старих героїв тим, що вони у 1919 р. теж воювали проти «білих» росіян, як зараз воюють сучасні солдати у АТО («маразми нашого городка»), а те, що ті «герої» були на стороні інших росіян, тільки вже «червоних», і убивали вони тоді носіїв жовто-блакитного прапора - то вже так, було просто їхньою «помилкою», за яку «не перейменовують».

Когось лякало подвійне прізвище українського героя, хоча десятиліттями не викликали спротиву вимова назв «павликів морозових», «антонових-овсієнків», «бонч-бруєвичих», «50 річч жовтнів, капеересів та веелкаесемів».

Пропозиції іменувати вулиці назвами відомих міст України, прізвищами директорів шкіл, лікарів, чиїхось друзів та кумів дійшли до свого маразматичного вінця - назвати вулицю іменем місцевого історика Євгена Годованого, який на свій власний подив сидів живий-живісінький у президії залу. Зі сторони завжди «переляканих» була тихо озвученою пропозиція називати вулиці так, що б, коли повернуться «ТІ», вже нічого змінювати не довелося, тобто мабуть – «землистою», «водянистою», «піщаною», «болотистою», «прозорою» та «безхребетною». Зі сторони найбільш гучного учасника зборів - колишнього «головного» районного педагога поступила «виважена» ідея - назвати магістральну вулицю - «Об’їзна», що очевидно на його думку матиме велике виховне значення для підростаючого покоління крижопільчан. Дехто із майбутніх політиків районного масштабу вносив пропозицію перейменувати лише декілька вулиць, а «на верх» прозвітувати про повне та успішне завершення процесу. Як, було завжди.

Прикро тільки, що прозвучало це від кандидатів у депутати від політсил, які на жаль не відслідковують того, що у них працюють «під прикриттям» все «ті ж».

Зважаючи на толерантність та європейську ментальність ведучого, вигуки дядьків поважного виду, шум та вереск із центру залу, як і годиться - перемістився на задні ряди, де зазвучали обурені голоси та підголоски місцевих панянок, чи вірніше - «жіночок». Один із відомих та послідовних діячів «того світу» - при згадці імені Симона Петлюри обурено вийшов із зали. Гнівні вигуки «не передьоргівай», «не треба нам про історію», «не хочемо іноземців (поляків та євреїв)», «знову про тих, у кого руки в крові», «у нас своїх героїв (голів колгоспів) вистачає» переросли у дружній гул, стрімко наростаючий від самих низьких до високих нот, який «об’єднав аудиторію» при словах голови комісії про очевидність зомбування більшості присутніх переглядом російських телеканалів, та про необхідність вшанування героїв, які боролись із російським фашизмом!!!. Це варто було почути московським телеведучим, які могли б, сміливо відзнімати свої «пропутінські» шоу прямо тут, у Крижополі. Можливо, Дмітрій Кісєльов це «услишит»?

Комуно-регіоналівське хамство, містечкове жлобство, хохляцько-селянський «нейтралітет», абсолютне незнання та повне небажання почути хоча б декілька фактів про правдиву історію власного містечка, засвідчили те, що шановне панство, а вірніше вчорашні «товаріщі» не читають навіть районної газети, у якій неодноразово виходили інформаційні матеріали від голови комісії та оприлюднювались невідомі раніш історичні факти. Не говорячи вже про інтернет, у якому за його власними словами «не сидить» головний «рупор» зібрання у залі, який шукаючи підтримки у мера містечка промовив до нього: «І, ти Вася там теж, не сидиш». Радує одне – там зібрались мабуть вже всі активні сили «вчорашнього дня», які могли стягнути організатори протидії, і на нових апологетів «азіопи»- їм вже не розраховувати.

На жаль цей захід проігнорували ті місцеві молоді активісти, які задля чогось створюють громадські організації, планують ставати місцевими депутатами, мерами, але діють поза якимось спрямованим руслом, за відсутності жодної ідеологічної основи, тому їхня енергія швидко випаровується, як той ефір. Роблю висновок, що політичного та суспільного майбутнього у більшості із них мабуть немає.

Прикро було за моральне приниження голови комісії пана Василя Снігура, який дійсно щиро намагався віднайти рівновагу у питанні перейменування вулиць, і якого просто по- хамськи ображав весь той «бомонд», який десятиліттями звик тихо «варитися у власному соку» та «вмєстє с пєснєй по жизні» йти по тій дорозі, яку вкаже місцевий князьок.

Наприкінці, довелось мені, як представникові члена українського парламенту Юрія Македона, який серед вінницьких депутатів підтримав ті закони, які так збурили місцевих «завжди вчорашніх», повідомити присутніх (з певною паузою на можливість викиду «енергетики» місцевими галасунами) про те, що існує чинний Закон України № 314-VIII «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті»,прийнятий Верховною Радою України та підписаний Президентом, ЗУ«Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій»,Методичні рекомендації Українського інституту національної пам’яті щодо порядку перейменування, Список осіб рекомендованих для вшанування розроблений Вінницькою ОДА,у руслі яких є зобов’язаною діяти комісія із перейменування місцевих топонімів. І, закликав всіх діяти у межах Законів України, що було зустрінутим присутніми тривалою мовчазною паузою.

А, може усвідомленням того, що для декого ситуація складається, як у тому старому фільмі, коли актор Костянтин Степанков у образі українського повстанця-«куркуля» промовив після влучного пострілу із обріза: «Ну, от, москалику – та й вже!».

Щира подяка голові комісії із перейменування вулиць у смт. Крижополі панові Василю Снігуреві, який працює на європейське майбутнє України!

Помічник-консультант народного депутата України

Юрія Македона,

заступник голови Політичної консультативної ради

при Вінницькій облдержадміністрації,

член Історичного клубу «Холодний Яр» письменника,

дослідника української історії періоду 1917-1920 р.р.

Романа Коваля                                                            

                                                                                      В’ячеслав Березовський

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.