Волонтер Юлія Вотчер: Війна ще не розпочиналася, все попереду

Керівником об’єднання обрали вінничанина Анатолія Сливінського

- Гуртом простіше поставити на місце нерадивого чиновника чи бюрократа, - каже голова організації Анатолій Сливінський. – Маємо зігріти всіх, хто не може за себе постояти. Ще одне дуже важливе завдання – не дати можливості розхитати ситуацію в регіонах, де нема бойових дій, але є ті, хто намагається допомагати Путіну полегшити його дії в Україні. 

На зібрання з’їхалися до Вінниці учасники бойових дій і волонтери з більшості областей України. У залі обласної філармонії «Плеяда», де проходив форум, стоячи, бурхливими оплесками вітали делегації з Донецької і Луганської областей. Так само підтримали присутніх у залі бійців 8-го полку спецпризначення з Хмельницького і воїнів військової частини Нацгвардії, що дислокується у Вінниці. Учасники зібрання ухвалили статут організації, щоправда, перед тим немало зламали списів у дискусіях, яким має бути документ.

Керівником об’єднання обрали того, хто ініціював створення організації – колишнього воїна-афганця, учасника двох Майданів і бойових дій на Донбасі вінничанина Анатолія Сливінського. У січні пан Анатолій зі своїми побратимами-афганцями створив обласну організацію, потім вийшов на інші регіони з  пропозицією об’єднати зусилля. Землякам активно допомагав Сергій Кудлаєнко, робив це ще до того, як став народним депутатом, продовжує підтримувати нову організацію тепер.

- Під час розмови з послом США Джеффрі Пайеттом, коли він приїздив до Вінниці, ми обговорювали можливість лікування і надання підтримки американцями нашим пораненим бійцям. – повідомив учасникам зібрання Сергій Кудлаєнко.- Посол одразу запитав, через яку саме організацію плануємо це робити. Зараз я б знав, що відповісти пану Пайєтту. Сподіваємося, що організація заявить про себе на державному рівні і матиме можливість отримувати грантові кошти зарубіжних інвесторів на допомогу, якої так потребують ті, хто повертається з війни.

На запитання журналіста RIA, чи не створюється їхня організація під майбутні вибори, співрозмовник відповів, що не мають намір  йти під яку-небудь партію, навіть на зібрання не запросили нікого з чиновників від влади. Але тих з організації, хто виявить бажання балотуватися на виборах, звичайно, будуть підтримувати.

Учасники зібрання пройшли урочистим маршем від площі Василя Стуса до Європейської площі, де віддали данину шани  небесній сотні і загиблим в АТО.

Сепаратисти найбільше бояться «Правого сектора» і «Айдару»

На форум у Вінниці Володимир приїхав із Старобільська на Луганщині. Він боєць «Айдару». У батальйон прийшов тоді, коли «айдарівці» прибули у Старобільськ. Перед тим у місто заїхали два автобуси «гвардійців» Мозгового. Каже, вони організували мітинг, показово познімали всі державні прапори. Закликали не підтримувати українську владу і навпаки, робити все для того, щоб у Старобільськ прийшла Росія.

- Потім у місто зайшов «Айдар», - каже Володимир. – Такі, як я, підходили до тодішнього комбата Мельничука і просилися у батальйон. Нас було небагато. На той час думки людей розділилися: приблизно 50х50. Тепер. Коли мої земляки побачили, що являють собою так звані «визволителі», їх прихильників стало менше. Хоча вони все одно ще піднімають голови. У місті залишаються підрозділи в тому числі «Айдар».

Співрозмовник не приховує, що авторитет батальйон втратив після того, як Мельничук пішов на вибори. Каже, основна частина бійців все одно залишається сміливими патріотами, але загалом  підрозділ втратив минулу славу.

- «Сепари», як вогню, боялися «Айдар» і «пПавий сектор», - продовжує Володимир. – Ми ж це добре знаємо, бо живемо там, маємо більше інформації. Якби тоді не зупинили наступ, Донбас можна було звільнити ще минулого літа. У Луганську була паніка, вони не знали, куди ховатися. Але надійшла команда зупинити наступ, почалося так зване перемир’я, яке тягнеться дотепер і коли закінчиться, ніхто не знає.

Про організацію учасників бойових дій і волонтерів Володимир каже, що з її створенням уже запізнилися. Підтримки найбільше потребують українські патріоти на Донбасі. По дорозі до Вінниці Володимир звернув у Києві на вокзалі, як люди у камуфляжі збирають кошти. На скриньці великими літерами написано «Батальйон «Айдар». Володимир був одягнений у цивільний одяг. Підійшов поцікавитися, звідки хлопці, хто командир у них. Одразу зрозумів, що ніякі це не «айдарівці», а безсовісні люди, які намагаються нагріти руки на людському горі. Тому роботи для нової організації вистачить навіть для того, щоб дати по руках «ділкам».

Чий поранений? Не візьмемо, він не наш

Сім місяців провела у районі бойових дій відомий волонтер Юлія Вотчер. Порошенко нагородив її орденом княгині Ольги. На запитання, коли закінчиться війна, пані Юлія відповіла: «А вона ще не починалася, ще все попереду». За її словами, оборона тримається здебільшого на патріотизмі. Якби не добровольці, Путін невідомо куди б уже дійшов. Чим дихають військові чиновники, пані Юлія знає особисто. Вона  з ними спілкувалася багато, бо є одним з авторів Військово-медичної доктрини. Коли одному з чиновників Міноборони  принесли документ на підпис,  той подивився і відповідає: «Це ж усе треба ще переварити». У декого з кабінетних чинуш «неперевірюваність»: на передовій щодня гинуть люди, а в багатьох міністерських кабінетах живуть по-старому. Один з останніх прикладів. Заступник міністра оборони повідомив, що до серпня переведуть всіх бійців на літню форму одягу. Ніби літо починається у серпні. Проблема з обмундируванням, як і раніше, залишається вузьким місцем для тих, хто бере участь в АТО. Так стверджує співрозмовниця.

- Волонтери думають, як допомогти бійцям, чиновники – як вкрасти, - продовжує пані Вотчер. – На виставці, яку організувало Міноборони, побачила біля одного із стендів пропонують на продаж медичні ноші. А ми перед тим теж розробили свій варіант. Наш обійшовся у 300 гривень, а тут пропонують за 700. Запитую представника вартість матеріалу, намагаюся з’ясувати, як вони вийшли на таку ціну. Той зрозумів, що його притискають до стінки, відповідає: «Жєнщіна,  нє мєшайтє работать». Коли на кордоні з мене вимагали 1,5 тисячі євро хабара, щоб дозволили ввезти  два автомобілі медичної допомоги, одразу «здала» тих митників київському начальству. Не знаю, чим для них це закінчилося, але чиновники, як і при попередній владі, продовжують вимагати, щоб їм позолотили ручку.

 Незважаючи на це, за власними спостереженнями  пані Юлії, все більше патріотів з’являється навіть серед офіцерського складу. Волонтер була очевидцем, коли один з офіцерів привіз у Широкино наказ «згори». Згідно з тим документом, бійці «Правого сектора» мали залишити позиції. Офіцер щиро зізнався, що він особисто проти того, щоб вони виконували такий наказ. Своєму начальству не має права це говорити – військовий устав не дозволяє. Тому оприлюднив свою точку зору добровольцям.

- А що війна ще попереду, це не мої слова, про це вам скажуть на передовій, - продовжує співрозмовниця. – Зрештою, такої само думки кожен, хто хоч раз побував там і спілкувався з бійцями. Та й тут, у тилу, не важко здогадатися, з якою метою Росія продовжує перекидати на Донбас техніку. Мабуть, не для того, щоб її потім повертати на свою територію. У будь-якому разі вони залишать її на Донбасі. Але хай там як, ми все одно переможемо. Кажу так, бо знаю, які відважні бійці протистоять російсько-терористичним військам. Зробити це можна було б швидше. Треба, щоб армією і її підрозділами керували патріоти і фахівці. Тому готувати треба не тільки техніку, а й думати про те, як надавати медичну допомогу -  і під час бою, і після нього у госпіталях. Тому я так наполягала на створенні Військово-медичної доктрини.

Я запитала у президента, а де  медична техніка для порятунку бійців?

За словами пані Вотчер, роботу над доктриною благословив Порошенко. Саме тому вона сподівається, що документ не залишиться на папері. Пані Юлія була присутня у Нових Петрівцях, коли президенту показували нову техніку. Потрапити туди волонтеру було непросто. Довелося  вдатися до хитрощів. Але то окрема тема розмови.

- Я запитала, у президента, а де техніка для медичного забезпечення?  - згадує ту розмову з Дорошенком  пані Вотчер. - Розповіла, як особисто бачила, коли поранених садять на броню і в мороз везуть до мобільного шпиталю. Звичайно, у таких випадках мало кого довозять живими. Скалічені фізично не  витримують таких поїздок на танках. Але на чому везти? Дізнався тоді президент від мене  і про інші випадки, коли  у пораненого запитують, чий він? Здавалося б, ідіотизм, пораненого треба підбирати і чим швидше доставляти на лікування. Але ж запитують, не вигадую, Якщо боєць  не з їхнього виду військ, то кажуть, що це не їхній і їдуть далі. Особливо цим грішать міліцейські підрозділи. Порошенко  тоді запитав мене, що я пропоную? Сказала, що всі питання медичного забезпечення мають регулюватися одним документом, над яким ми почали працювати ще під час Майдану. Вперше ця ідея була озвучена у штабі Національного спротиву у Києві на вулиці Трьохсвятительській,7, де ми на той час знаходилися. Порошенко подумав і дав добро працювати над документом. Доручив допомагати нам Авакову і комусь з Міноборони. 

За словами пані Вотчер, за день до вінницького форуму, 29 травня, документ, який з великим скрипом проходив бюрократичні перепони, нарешті погоджено у Міноборони. Тепер його передадуть у РНБО. Після того - на підпис президенту.

- Військово-медична доктрина – це той документ, що дасть можливість створити єдиний медичний простір, а його девізом є слова: «Людина, її життя – найбільша цінність», - каже Юлія Вотчер. -  Якщо доктрина набуде чинності, сотні скалічених молодих хлопців отримають шанс на врятування їхнього життя. Страшно уявити: вони стали каліками, захищали державу, а опинилися у ситуації, коли більшості з них допомагає не держава, а волонтери. 

На форумі виступив канадець українського походження Руслан Віксіш. Він волонтер. В далекому заокеанському Едмонтоні, де чимала українська громада, збирає кошти для лікування поранених і підтримки добровольчих батальйонів. Каже, проблема у розрізненості волонтерського руху, як у нас, так і в них, у Канаді. Аби поліпшити ситуацію, українсько-канадське товариство реформації особистості «Четверта хвиля», яке представляє Руслан, пропонує схему більш дієвої організації волонтерського руху. Подробиці викладено у буклетах, які отримали учасники зібрання.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.