В американських high-school немає щоденників, класних керівників і табу на поцілунки
- Після української школи вчитися в Америці легко. Зараз я навіть домашні завдання виконую на перервах. - розповідає вінничанка Рита Матющенко.
Рита каже, що в США навчання більш практичне, а на уроках панує розслаблена атмосфера.
- Що здивувало? - каже Рита. - В коридорах спокійно цілуються-обнімаються учні, на уроки ходять тринадцятирічні вагітні, але дружба така глибока, як у нас.
Містечко із “Відчайдушних домогосподарок”
Рита Матющенко навчається у приватній вінницькій школі “Дельфін”. Ще з молодшої школи захопилася англійською та німецькою мовами, перемагала на різноманітних олімпіадах, а в минулому році стала студенткою по обміну міжнародної програми “FLEX” і поїхала навчатися до омріяної Америки.
Через 55 днів річний термін навчання спливає і дівчина збирається повернутися додому. Каже, страшенно сумує за родичами та друзями, однак і з Америкою попрощатись буде ой як нелегко.
Зараз Рита живе у прийомній сім’ї у містечку Бакай, що в штаті Арізона. Там же і закінчує навчання у місцевій high-school.
- Містечко вшестеро менше за Вінницю, за півгодини їзди від столиці штату Фінікс, - розповідає Рита. - Все один в один як у серіалі “Відчайдушні домогосподарки”: зелена травичка на газонах перед охайними будинками цілий рік, кущики, привітні сусіди, що ходять одне до одного в гості, посміхаються і махають, проїжджаючи повз на машині. Центральна вулиця невеличка, з кількома магазинами і кафе - це дуже спокійний та, разом з тим, популярний район. Найбільш мені подобається, що в містечку почуваєшся дійсно безпечно. А от якщо хочеться розваг, то від Бакаю недалеко до більших міст та до столиці Фініксу з нічним життям та хмарочосами.
“А мене не було!” нікого не хвилює
В американських школах немає класних керівників у нашому розумінні цього слова. Якщо для нас класний керівник - це “і швець, і жнець, і на дуді гравець”, дуга матір, контролюючий орган і бабай в одній особі, то в Америці це, насамперед, людина, з якою ти можеш просто обговорити свій розклад і за потреби порадитись. Немає тут і класу як стабільного колективу, з яким ти бачишся на кожному уроці п’ять днів на тиждень і шість років поспіль.
- В американських учнів немає обов’язкового переліку предметів, - каже Рита. - У нас як - обов’язковими є українська мова, література, історія, алгебра, геометрія, фізика, хімія, фізкультура, а на вибір лише друга іноземна мова. В Штатах навпаки - я, наприклад, як іноземна студентка, обов’язково повинна вивчати тільки історію США та англійську мову. Все інше - на вибір. Тому майже з кожного предмету в мене різні однокласники, але до цього швидко звикаєш.
А обирати, каже дівчина, є з чого. Для українських школярів деякі з цих предметів доволі незвичні: акторське мистецтво, кераміка, творче письмо, танці чи будь-який вид спорту, музика, живопис, довколишнє середовище, іноземні мови. До того ж, щоп’ятниці, розповідає Рита, їм влаштовують цікаві семінари. Теж за вибором: фотографія, йога, кулінарія, хендмейд.
- Ми не носимо з собою цілі стоси книг, так, що рюкзак вривається. Всі книги чекають нас в школі на парті. А домашні завдання готуємо в основному за допомогою інтернету з обов’язковим посиланням на використаний ресурс. Що принципово: в нас учні звикли, що як вони пропустили урок, то можуть до нього не готуватися. Тут таке не пройде. Відмовка “а мене ж не було!” нікого не цікавить. На стіні в коридорі завжди висять папки з матеріалом за пройдені уроки і з домашніми завданнями. То ж не важливо, хворів ти, спав чи літав на Марс: будь ласкавий взяти з папочки матеріали, самостійно їх опрацювати і підготуватися до наступного уроку. В цьому і полягає основний принцип навчання - ти сам собі керівник, сам контролюєш своє навчання, відповідаєш за його успішність. Тому якщо двієчник, то тому що сам “запоров”, а не викладач не навчив.
Складала пісню про революцію
Вже за два тижні навчання у місцевій high-school Рита повністю адаптувалася до американського життя і стала однією з кращих учениць школи. Каже, що навчальне навантаження менше, ніж у наших школах. Для того, щоб повністю виконати домашні завдання, на перших порах дівчині потрібно було аж … дві години часу. Тепер вона взагалі виконує їх в школі на перервах:
- Не знаю, як це вдається американцям, але вони не “грузять” своїх учнів, і, разом з тим, мають результат по знанням і вмінням, - каже Рита. - Можливо, це тому, що самі заняття походять у незвичній та цікавій формі. Урок триває півтора години, і з них на теорію ми витрачаємо хвилин п’ятнадцять-двадцять. Основний час присвячується практиці.
Наприклад, коли на Історії США вивчали Першу світову війну, то нам влаштували “судовий процес”. Учнів поділили на групи - обвинувачення, захист, судді, прокурор, і кожна група отримала своє завдання. Вдома потрібно було ретельно підготуватися, вивчити всі матеріали, скласти досьє на обвинувачуваного…
Іншого разу ми складали пісню про революцію, готували відео. А на уроках з вивчення довкілля працювали надворі, проводили досліди, спостерігали за поведінкою птахів чи тварин, доглядали за рослинами.
В першому семестрі в мене було також креативне письмо. Нас навчали, звідки брати ідеї для написання статті чи навіть книги, як написати сценарій до фільму та як працювати в різних жанрах.
Замість щоденника - аккаунт
Рита розповідає, що на парах панує досить розслаблена атмосфера. З однієї сторони, це добре, бо почуваєшся вільніше, а викладач сприймається більше як старший товариш. Разом з тим, каже дівчина, у цій невимушеності відчувається деяка несерйозність, яка заважає сконцентруватись і працювати.
- У кожного вчителя своя політика: хтось більш демократичний, а хтось суворіший, когось бояться, а когось не люблять. А когось і обожнюють. В цьому плані все, як і у нас. У вчителів, в свою чергу, теж є як улюбленці, так і ті студенти, яких вони недолюблюють і “пресують”. Щоденників у нас немає. Замість щоденника у кожного учня є аккаунт, до якого має доступ, власне, сам учень та його батьки і всі викладачі. Там і робляться потрібні відмітки, ставляться оцінки та викладаються зауваження чи нагадування.
Рита розповідає, що в Америці дуже популярним є волонтерство. При їхній школі, наприклад, теж діє волонтерський клуб, і в ньому задіяні майже всі учні. Наразі волонтери готуються до проведення благодійної акції і вирішують, кого з учителів … прив’язати скотчем до стовпа.
- Ми плануємо зібрати кошти для допомоги голодуючим дітям в Африці. До цієї акції буде цікаве анонімне опитування. Серед п’яти викладачів студенти обиратимуть того, кого не люблять найдужче, а потім “переможця” прив’яжуть скотчем до стіни.
Кохання у шкільних коридорах
Рита каже, що навчання в Америці стало для неї потужним стимулом працювати над собою. До повернення додому залишається 50 днів. І, хоча, за словами дівчини, їй вже кортить обійняти рідних та друзів, наїстися досхочу вареників, шуби та дерунів, вона починає сумувати і за Америкою.
- Є речі, до яких я звикнути не можу, - розповідає Рита. - Наприклад, те, що американські підлітки дуже рано починають статеве життя: в нашій школі є дві тринадцятирічних вагітних. До сексу ставляться доволі просто: якщо у хлопця є презерватив у кишені, а вдома немає нікого, то він запросто може запросити на “приємний вечір” і малознайому дівчину.
На шкільних коридорах іноді неможливо пройти через бурхливі прояви почуттів закоханих. Хто цілується, хто обіймається, але викладачам і в голову не прийде за це сварити. Уявляю, якби це були наші учні - батьків уже до вечора викликали б “на коврик” до директора.
У Вінниці у дівчини немає хлопця, але на загравання американців, каже, не “ведеться”..
Душа не лежить.
- Не знаю, як це пояснити… Американці дуже щирі та привітні, але мені з ними не завжди настільки цікаво, як з моїми друзями у Вінниці. Саме поняття дружби в американців доволі поверхневе: вчора ти можеш весь вечір з ними “тусити”, а назавтра вони не обмовляться з тобою і словом. І при цьому вважатимуть, що ти - френд. Тут, взагалі, всі френди, навіть якщо ви бачилися раз в житті і спілкувалися менше години.
В американській церкві вшановували Героїв Небесної сотні
Коли майже рік тому Рита розповідала, що вона з України, то американці здивовано перепитували: а де це? це в Росії? це континент? Обов’язково знаходилися такі, які не вірили дівчині, що в Україні є електрика, телевізори та навіть інтернет. І були переконані, що кожний українець починає свій день із чарки горілки. Та все змінилося три місяці тому.
- Тепер коли я кажу американцям, що я з України, вони лише перепитують: з тієї самої України? - розповідає дівчина. - Коли в Києві повстав Майдан, я дуже переживала, не могла спати і постійно відслідковувала події. Моя прийомна сім’я переживала зі мною і за мене. Вони приєднувалися, коли я розмовляла з мамою по скайпу і щиро непокоїлися, чи все у нас добре. Пропонували навіть у разі чого просити політичного притулку, та я їх запевнила, що все буде добре.
Щонеділі Рита разом з американськими батьками ходить до християнської церкви. Там вона показала вже дві презентації про Україну, і під час останньої запропонувала запалити свічки і вшанувати пам’ять Героїв Небесної сотні.
Тема України в Америці, каже дівчина, залишається досить актуальною. Американці засуджують Росію за розпалювання війни між сусідніми народами та зазіхання на територіальну цілісність українців.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Сьогодні у Вінниці
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
Anonymous
Anonymous
Anonymous