У залі суду арештували колишнього інспектора ДАІ

Рік тому, 25 червня, Валентин Кузьма на власному авто «Опель Вектра» збив мотоцикліста. Трагедія сталася на виїзді з Ямполя на трасі, що веде до Могилева-Подільського. Водій мотоцикла, 30-річний ямпільчанин Сергій Кулик і його пасажир 26-річний Сергій Верстяк, залишилися каліками. Кулику під час аварії  відірвало ліву ногу, а Верстяку лікарі змушені були ампутувати теж ліву ногу.

Винним в аварії визнали водія авто, колишнього «даішника» 46-річного Валентина Кузьму.

Випив півлітра і сів за кермо

Водій «Опеля» Валентин Кузьма виїхав на зустрічну смугу з-за повороту. У цей час по ній рухався мотоцикліст. Результат – зіткнення мотоцикла з автомобілем. Експертизою доведено, що Кузьма був п’яний. Під час суду першої інстанції він не заперечував цього. Сестра постраждалого Сергія Верстяка пані Наталія надала журналісту «20 хвилин» аудіозапис засідання суду. Там є фрагмент, де Кузьма визнає, що сів за кермо п’яний.

На уточнююче запитання судді, скільки він випив перед тим, той відповів: «Півлітра(!!!). А потім поїхав купатися».

Швидку допомогу для постраждалих викликав не винуватець трагедії. Він у першу чергу подбав про те, аби поставити своє авто на полосу руху, по якій мав би їхати. Замітав сліди.

-Дякувати, що я не втратив свідомість, - каже Сергій Кулик. – І що телефон залишився цілий. У перші хвилини я не відчував болю. Дістав мобілку і зателефонував знайомому Камінському. Приблизно через десять хвилин той приїхав на місце аварії разом з лікарями швидкої.  Моя відірвана нога лежала поруч, а піді мною була калюжа крові. Сказав медикам, що зі мною був ще пасажир. Щоб шукали його десь в канаві. Він не подавав жодних ознак – не кричав, не стогнав…

38 днів в реанімації

Сергія Верстяка відкинуло після удару приблизно на 15 метрів від дороги. Він втратив свідомість. Лежав у кущах на обочині. Саме там його знайшли медики швидкої, яким допомагав Камінський.

- Якби Кулик втратив свідомість і не міг сказати, що з ним був пасажир, то хто б знав, що у кущах лежить наш син, - ледве стримуючи сльози говорить мати Сергія Галина Василівна Верстяк. – 38 днів син перебував в реанімації. З них 11 днів у Ямполі. Бо не можна було транспортувати. Після Ямполя за його життя боролися лікарі Військово-медичного центру у Вінниці. Ми звернулися до начальника Центру Сергія Петрука. Спасибі йому, що прийняв хлопців на лікування. Хоча спочатку ні у Ямполі, ні у Вінниці не давали гарантії, що син залишиться живий. Йому ампутували ногу по самий пах, 20 сантиметрів залишилося. У нього не тільки нога - все тіло скалічене. Сергію встановили першу групу інвалідності. Нам ще лікуватися і лікуватися. Син мріє про протез.

Пані Галина розповіла, що на одному з підприємств з виготовлення протезів дали пробний зразок, щоб зрозуміти, чи підійде він хлопцеві. На суд Сергій прийшов на протезі. Щоправда, без милиць не може ним користуватися.  Каже, хотілося б мати кращий. Та грошей нема, щоб купити.

Сергій Верстяк дуже скромний хлопець. Закінчив Вінницький техуніверситет. Ще не одружений. На відміну від свого старшого тезка, який вже створив сім’ю, з дружиною виховують 6-річного сина. На жаль, дружина Кулика має інвалідність, їй видалили нирку. Лікарі заборонили будь-яку важку роботу. Чоловік був опорою. Все лежало на його плечах.  А тепер йому потрібна допомога. У нього друга група інвалідності.

-Нам дуже багато людей  допомагали, - розповідає Сергій Кулик. – Якби не вони, не знаю, як би виплуталися. Лікування дорого обійшлося. Батьки спродали все, що можна. Нині теща поїхала на заробітки у Польщу. А як далі жити?..

Обидва постраждалі після аварії втратили багато крові. Терміново були потрібні донори.

-Пригнічені бідою, не знали, де їх шукати, - каже Галина Верстяк. – Але в той же вечір десятки людей прийшли поділитися кров’ю з нашими хлопцями. Дізналися про все з Інтернету або від знайомих. 17 однокласників мого Сергія чекали своєї черги на здачу крові. Відгукнулися також прикордонники нашої застави. Не вистачає слів, щоб висловити усім їм подяку.

-Люди не тільки кров здавали, - каже Сергій Кулик. – Майже кожен ще й залишав певну суму грошей – хто стільки міг:  хтось більше, хтось менше. Всім спасибі, хто не залишився байдужий до нашої біди.

Про те, що син буде жити, мати Сергія Верстяка зрозуміла по одній з прикмет. Каже, у них дома є кицька і молода собака вівчарка. У Сергія хобі – риболовля. То він щоразу, коли повертався з риболовлі, давав рибу кішці. Вона ходила за ним по п’ятах.

-Можете не повірити, але це правда - коли сталася біда, кицька перестала їсти, - розповідає пані Галина. – А собака, який до того реагував гавкотом на кожен шурхіт, ніби занімів. Лежав мовчазний і теж майже нічого не їв. І тільки десь на 10-й, чи 11-й день перебування сина в реанімації, кицька стала виляти хвостом, тертися об ноги і м’яукати, просила їсти. У мене тоді промайнула думка, яку, щоправда, боялася сказати вголос. Тварини справді краще відчувають ситуацію, ніж люди.

Один прокурор просив умовний термін, другий – реальний і максимальний

Валентина Кузьми не було серед тих, хто допомагав постраждалим. Він не дав на лікування постраждалих навіть гривні. Не навідався до батьків. Не просив вибачення. Хоча Галина Верстяк, вона вчителька, навчала його сина. Якщо не знав, де проживає вчителька, у маленькому містечку дізнатися про це не складно.

-Поки ми лежали на лікарняних ліжках, Кузьма далі сідав за кермо, - каже Сергій Кулик. – Його автомобіль на штрафмайданчику. Знайомі розповідали, що він їздив на «Жигулях». Чому його не зупиняли  «даішники»? Мабуть, тому, що він сам колись там працював.

Майже рік минув від дня трагедії, але водій авто нічим не підтримав постраждалих. Про це вони і їхні адвокати  говорили  під час судового засідання.

-Він навіть не мав страхового поліса, - каже адвокат Микола Мосін. – Без цього документа не мав права виїжджати. При його наявності, страхова компанія виплатила б постраждалим компенсацію. А так вони залишилися самі зі своєю проблемою.

Журналіст «20 хвилин» хотів поспілкуватися з Валентином Кузьмою. Коли судді відправилися у нарадчу кімнату, підійшов до пана Кузьми. Той у відповідь декілька разів повторив однакову фразу: «Без коментарів…»

Судили винуватця аварії у Ямпільському районному суді. Засідання відбулося 23 березня. Прокурор Богдан Нагірняк просив покарати Кузьму… умовно.  Незважаючи на тяжкість скоєного кримінального правопорушення, суд виніс ухвалу про умовне покарання терміном на п’ять років  п’ять років з відстрочкою виконання на три роки.  

-Прокурор Нагірняк ваш, місцевий?

-Так, наш ямпільчанин, - відповіла сестра постраждалого пані Наталія. – Ми з ним навіть одночасно навчалися в одній школі.

На рішення Ямпільського суду адвокати постраждалих подали апеляційну скаргу. Крім того, з апеляцією звернувся також  заступник прокурора області Олег Янків. Він просив Апеляційний суд скасувати вирок Ямпільського суду у частині визначеного покарання винуватцю аварії. Мотивував  це невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного правопорушення. Заступник прокурора  просив Апеляційний суд ухвалити вирок, яким засудити Валентина Кузьму на вісім років позбавлення волі (ст..286 ч.2 ККУ).

Колегія суддів Апеляційного суду ухвалила свій вирок – покарала Валентина Кузьму на сім років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на три роки.

-Після такого рішення суду легше нам стало хіба що морально, - сказав після оголошення вироку постраждалий Сергій Кулик.- Бо ж весь цей час Кузьма просто знущався над нами. Всім розповідав, що це ми винні, бо налетіли на нього. Вихвалявся, що все повирішував, тому нічого йому не буде. Ми добивалися одного – справедливого покарання. Чи вірили, що його можна добитися? Чесно кажучи, не дуже вірилося. Тепер, розумію, що я помилявся.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.