В Росії розкажуть, як на Вінниччині прощалися з Героєм АТО

З почестями віддали останню шану загиблому в АТО Роману Ковалю з села Вищий Ольчедаїв Мурованокуриловецького району. Серед учасників траурної процесії був односельчанин, який багато років проживає в Росії. Чоловік вражений патріотизмом своїх земляків, каже, такого він ще не бачив у своєму житті

Радів, що скоро додому

Роман Коваль загинув 30 червня неподалік від Маріуполя. 32-річний боєць підірвався на розтяжці. 8 липня він мав демобілізуватися. Його призвали 24 квітня минулого року під час п’ятої хвилі мобілізації.

-За день до загибелі Роман телефонував мені, - розповіла журналісту «20 хвилин» сільський голова Вищого Ольчедаєва  Тетяна Квятковська. Під час розмови жінка не стримувала сліз. – По голосу чула, як радів, що вже підписаний указ про демобілізацію. Говорив, що дуже хоче обійняти своїх двох синів, меншому хлопчику тільки два з половиною рочки, а старшому десять.

Співрозмовниця каже, що Роман сирота, батьки померли рано. Тому він часто дзвонив їй. Відкривав душу, як рідній мамі. Про службу говорив мало. Щоразу чула звичні слова: «У мене все добре». Запитував, як справи у селі, на роботі – до мобілізації працював у агрофірмі різноробочим.  «Роман був дуже відповідальним, надійним і надзвичайно скромним, - продовжує сільський голова. – Ніколи нічого для себе не просив, хоча сім’я в них бідна. Дружина не працює, бо в декретній відпустці. Її батьки теж не мають роботи. Та й у нього заробітки невеликі. Але все трималося на плечах Романа»

-Сільська громада взяла на себе всі витрати з організації і проведення похорону, - каже керівник села. – На наступній сесії сільради буду пропонувати депутатам назвати іменем Романа Коваля одну з наших вулиць. Він заслужив на таку пам'ять. Про це кожен скаже. Вірю, що депутати підтримають мою пропозицію.

Хлопчик передав хліб батьковому побратиму

За тілом у Маріуполь їздили волонтери з Мурованих Куриловець. Вони першими повідомили про важку втрату. У суботу, одразу по обіді, бус з труною під’їхав до будинку, де проживав Роман Коваль. Церемонія прощання почалася наступного дня в неділю о 10-й ранку. Коли труну винесли з будинку, люди, які утворили живий коридор, вклякли на коліна. Таким коридором тіло загиблого на руках донесли до приміщення школи. Там труну встановили на сходах і упродовж двох годин відбувалося прощання.

-Село у нас велике, майже дві тисячі населення, - розповідає сільський голова Тетяна Квятковська. – Попрощатися не прийшли хіба що ті, хто не мав сили. Людей було дуже багато – від малого до старого. Приїхали четверо побратимів Романа. До труни підходили учасники АТО з інших сіл району, з Вінниці і Мурованих Куриловець, волонтери.

Військові у переважній більшості люди небагатослівні. Сергій Білоконь, який служив з Романом Ковалем, розповів землякам, що вони мають знати, наскільки мужнім і сміливим був на службі Роман. Мужність у нього поєднувалася з добротою і щирістю. І цим все сказано. Колишній «кіборг», нині керівник ГО «Вінницький Союз учасників АТО» Роман Смішний висловив щирі співчуття землякам загиблого бійця, особливо дружині і двом малим синам. Закликав берегти пам'ять про Романа, підтримувати його сім’ю.

До сільського храму тіло не заносили. Церква у Вищому Ольчедаєві Москвоського патріархату. Волонтери привезли священика Київського патріархату. Він провів відспівування загиблого бійця. Місцевий батюшка також був присутній на траурній церемонії.

-Коли я проводжала в дорогу побратимів Романа, винесла їм калачі, як це зазвичай вручають на похоронах, - говорить сільський голова. – В цей час до мене підійшов старший син Романа 10-річний Богдан. Запитав, чи може він разом зі мною підійти до солдатів. Хлопчик сором’язливий, сам не став цього робити. Дивлюся, він також бере хлібину. Думаю, може, це він хоче особисто від себе дати.

Богдан попросив бійців передати калач бійцю, який постраждав разом з його батьком. Він чув, як хлопці розповідали, що на розтяжці з Романом також підірвався ще один військовий. На щастя, залишився живий. Нині за його життя борються лікарі. Сергій Білоконь, який взяв хлібину від хлопчика, погладив малого по голівці і сказав, що вони обов’язково заїдуть в лікарню і передадуть від нього гостинець, а також побажання швидкого одужання.

Під час прощання із загиблим бійцем люди звернули увагу, як на плечі у їхнього сільського голови опустився метелик з незвичними жовтим забарвленням крил. Ті, хто стояв поруч, сказали про це Тетяні Квятковській. Жінка ворухнулася – і метелик злетів у повітря. Не надовго. Через хвилину знову повернувся і вже сів на руку сільського голови. «Це знак, - сказали їй земляки. – Двокрила комашка знає до кого горнеться. Сигналізує, що маєте дбати про родину бійця». У сільського голови є своїх двоє синів. На жаль, п’ять років тому вони втратили батька, а жінка чоловіка. Знають, що таке горе. Розуміють згорьовану дружину Романа Коваля. Віриться, що підтримуватиме жінку не тільки сільський голова.

Поховали бійця на сільському кладовищі. Тут прозвучали прощальні залпи військового салюту. «Повернуся в Росію, розповім, як мої земляки шанують героїв, - каже земляк Романа Коваля, який багато років проживає у Росії. – Не знаю тільки, чи повірять…»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.