На Вінниччині видали книгу віршів загиблого в АТО Олександра Дзюбелюка

У Могилів-Подільському прикордонному загоні, де починав свою службу Олександр Дзюбелюк, відбулась презентація його збірки під назвою «Моє життя – свобода руху».

Сприяли виданню книжки батьки воїна-поета – Микола Васильович та Антоніна Володимирівна, а також небайдужі люди.

Загалом поезію Олександр писав з дитинства. Писав коли навчався в Національній академії Державної прикордонної служби України. Писав і у зоні АТО, куди будучи старшим лейтенантом відбув у червні 2014 –го.

Його життя там і обірвалось. Олександр загинув, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет Батьківщини, у пункті пропуску «Довжанський» від обстрілів «Градами» з боку Росії 27 липня 2014 року.

Читайте також: Меморіал 16-ти Героїв: у камені висічено портрети загиблих в АТО могилівчан

До вашої уваги декілька віршів Олександра Дзюбелюка:

№1: Навіщо мені такі муки лихая доля навела,

Що рано мене  у могилу та й  молодого завела.

Навіщо ти мені дорогу вогнем, камінням полила?

Навіщо  висушила води, дерева в попіл спалила

№2: Настане ніч, запалить зорі,

І вийде місяць з-за гори,

А я сиджу посеред поля,

Милуюсь барвами краси.

І все красиво: місяць, зорі,

І гай видніє вдалині.

Кругом краса і все чудово,

і птах нічний виспівує в гаї.

№3: Моя поезія затихла:

Останні строки наверстав,

Як той Тарас, останню волю –

Заповіт для світу написав:

«Як умру то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій».

На Вкраїні нашій славній,

Де дівчата ходять гарні,

Де козаки, як стіна,

Наша нація сильна!

Поховайте й поминіть,

Тай і далі вже живіть.

При розмовах в згадайте.

Та й ще чарку нахиліть.

Ви згадайте, що зробили,

Що не так і що не те.

Бо згадається вам, милі,

На суді воно усе…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.