Костянтина Могилка не змогли провести в останню путь врятовані льотчики з Ан-30
Церемонія прощання розпочалася у вестибюлі Будинку офіцерів, де встановили труну з тілом льотчика, удостоєного звання Героя України. Тисячі людей протягом двох годин з квітами у руках підходили до закритої труни. У згорілому літаку залишилися тільки фрагменти тіла льотчика. Знайомі і незнайомі люди зупинялися біля батьків льотчика – Любові Петрівни та Віктора Петровича, дружини Віталіни, рідних, висловлювали їм свої співчуття, дякували за те, що виховали справжнього патріота України. Нагадаємо, підбитий бойовиками літак падав на місто. Костянтин Могилко міг вистрибнути з парашутом. Але він вчинив по-іншому: відвів машину, охоплену полум’ям, від міста. Часу на те, щоб рятуватися у нього вже не залишалося.
Співчуття батькам, сім’ї і рідним висловили в.о. міського голови Сергій Моргунов, перший заступник міського голови Володимир Кістіон, заступники голови ОДА Людмила Щербаківська та Роман Аксельрод, командувач Повітряними силами України Юрій Байдак. З різних міст України приїхали попрощатися з Костянтином десять його однокурсників - у 1999 році Могилко закінчив Харківський університет Повітряних сил України.
- Костя став одним з найкращих льотчиків України, - розповів журналісту RIA його однокурсник пан Дмитро з Кривого Рога. – Серед нас, його близьких друзів, він досяг найбільшого. Він і під час навчання виділявся. Авіація для нього була життям. Це не високі слова, це істина. Не віриться, що більше не почую дзвінкого голосу Кості, його жартів, його підбадьорливих слів. Костя був людиною, яка підтримувала кожного, хто потребував допомоги. Таким запам’ятаємо його на все життя.
- Мені дуже боляче говорити про Костю у минулому часі, - каже його вчителька математики Галина Олійниченко. - Добре знала його ще й тому, що мій син навчався з Костею в одному класі. Знаю його батьків. Це прекрасні люди. І сина виховали таким, як самі. Він літав ще на землі. Був дуже енергійним і активним. Брав участь у всіх шкільних заходах. Виділявся серед інших. Не дивно, що йому доручили у такому ще молодому віці командувати ескадрильєю.
Панахиду за загиблим провели у храмі села Пирогово. Звідти труну на руках несли до кладовища. Попереду колони йшли підлеглі Могилка з його ескадрильї. Вони встеляли шлях квітами. Коли на кладовищі пролунали прощальні залпи військового салюту, було помітно, як від звуку пострілів здригнулася мати Героя. Як болить материнське серце за вбитим сином!
Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, батькам, рідним і близьким Костянтина Могилка. Гордимося його подвигом. Назавжди збережемо пам'ять про нього у своїх серцях. Нехай земля буде пухом відважному льотчику, добрій, щирій, чесній людині.
А ось троє членів екіпажу, яким вдалося врятуватися з палаючого літака, не змогли попрощатися з командиром.
- Двоє з них уже в строю, - розповів журналісту RIA командир 15-ї бригади транспортної авіації Повітряних сил України полковник Дмитро Філатов. – Але їм лікарі не рекомендують згадувати ті страшні події, надто великий стрес завдано льотчикам. Тим більше, що двоє з них ще зовсім молоді – у 2012 році закінчили університет Повітряних сил. Лікарі рекомендували їм відпустку і ми надали їм таку можливість. Ще один врятований член екіпажу продовжує лікування в умовах стаціонару, тому, зрозуміло, також не зміг приїхати попрощатися зі своїм командиром.
Читайте також:
Останній політ Костянтин Могилко здійснив над рідною Вінницею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Сьогодні у Вінниці
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Вінниці
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous