Корінь лоховства нації

Я постійно пишу про те, що українці б ні за що не злізли б з п"ядесталу лоховства.

Але критикувати, нічого не пропонуючи, означає записатись у категорію ображених лохів.
Тому я не втомлюсь повторювати, що вихід потрібно шукати в системі освіти і в розвитку і популяризації науки.

Ну, або, звісно же, зробити соціальну революцію, заволодіти технократам засобами виробництва, модернізувати їх, і паралельно через всі ЗМІ просувати ідеї безгрошового суспільства, пояснення причин виникнення держави і товарно-грошових відносин, пояснювати, що таке дефіцит, еволюція, і як взагалі вийшло так, що людство, маючи свідомість, організувало все гірше, ніж мавпи.

На це піде, при повній гегемонії у ЗМІ, місяці 3.

Але крім цього є деякі психологічні "якорі", які утримують індивідуальнийрозвиток свідомості.
І найважливіший - це відчуття "я включеності". Інакшою мовою, причетності до чого великого.

"Хочу відчути себе частинкою величного"
"Хочу доторкнутись до історії"
І інші цікаві фрази, які, часто, виражають цю людську потребу.

Потреба у релігії, у вірі, потреба бути частинкою "народу" чи "нації", великої культури, чи спадкоємців великих пращурів - потужні політичні міфи, які штовхають людей віддавати свої життя за абсолютно абстрактні і брехливі поняття.

А виникає воно часто, за рахунок пригнічення внутрішньої свободи і особистої ініціативи особистості.

Вся наша соціалізація, навчання і трудова діяльність - це шлях крізь жорна системи, єдина філософія котрої - виправдання існуючої несправедливості.

Саме тому, відчуваючи особисту нікчемність, людина прагне бути, нехай маленькою частинкою, але великого.
Нереалізованість, фінансова скутість, відсутність можливостей займатись улюбленою справою, жорсткі умови праці, відсутність подорожей, змоги відвідувати театр, часу читати книжки - все це є в житті більшості з нас, це і стримує розвиток нашої свободи (свободи ДЛЯ, а не як розповідають нам олігархічні філософи, що свобода це ВІД).

І в той момент, коли якась група чи суспільний інститут дає вам змогу відчути це, у вас виникає почуття боргу.
Борг перед "батьківщиною", борг перед однодумцями, перед богом, перед окремою людиною. І цей міфічний борг стає надійним зашморгом на шиї вольної думки.

І в прагненні віддати цей борг - може пройти все життя.

Чим вужче ваш світогляд - тим простіше вами керувати.
Чим більше ви зайняті - тим менше у вас часу думати.
Чим більший градус консерватизму і традиціоналізму у вашій життєвій філософії - тим вищі гарантії, що цей брехливий світ буде жити вічно, бо починається він - з нашої голови.

Тому, мені навіть моторошно зараз перераховувати, у яку кількість міфів, зараз окунається українська молода людина, яка прагне навчитсь мислити критично...

Так звана "нова генерація українців", як і такі речі як "ватнік" - це не набір стійких філософських чи політичних правил і принципів, це образ мислення.

Тому і первинна наша мета - змінити цей образ мислення, інакші ж всі "реформи" - фікція і виправдання рабства.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.