Вінницька майстриня Ірина Лантух виготовляє весільні аксесуари: маленькі, але важливі деталі для молодят

Ті, хто стає на весільний рушник, усе частіше замовляють аксесуари ручної роботи. Нині у моді – індивідуальні аксесуари для весільної пари. Побутує думка: якщо молодята замовляють весільну атрибутику суто на свої уподобання, обговорюють деталі з майстром, який вкладає у її виготовлення частинку свого тепла, то такі вироби неодмінно приносять молодій парі щастя

Понад десять видів найрізноманітніших весільних атрибутів і аксесуарів – від запрошень на весілля до книги побажань для молодих - виготовляє вінницька майстриня Ірина Лантух. Під її умілими руками народжуються такі прекрасні вироби, від споглядання яких дух перехоплює.

- Нині у весільній атрибутиці особливо модна її індивідуальність, - розповідає майстриня. – Молодята хочуть бачити те, що їх оточуватиме у цей святковий час, таким, яким воно є в їхній уяві. Коли бачу, що вони в захваті від виконаної мною роботи, мене охоплює неймовірне відчуття радості.

Келих, повний радості

Відео дня

Є ще один варіант: оздобити бокал таким чином, що буде приємно не тільки з нього пити, а й дивитися на нього.

- Раніше такими дрібницями наречені не переймалися, - каже майстер весільної атрибутики Ірина Лантух. – Погодьтеся, мало хто задумувався над тим, з якого бокала питиме шампанське. Зараз обдумують кожну дрібницю. І кожна весільна пара прагне, щоб у неї все було по-своєму. Їхнє бажання, їхня участь в обговоренні того, як і що має бути, зрештою, їхня енергетика мимоволі передаються майстру. Під час спілкування у нас з’являються спільні думки, починаємо однаково бачити наш майбутній виріб і т.д. Фактично, поки триває робота, як мовиться, живемо одним життям, одними думками і прагненнями. Обговорення триває навіть після закінчення зустрічі. Буває, закінчили спілкуватися, молодята тільки за поріг – і вже знову телефонують: «А ми б ще хотіли таку деталь додати…»

- Як же ви оздоблюєте, наприклад, уже згадані бокали?

- Один із поширених способів – декорація стінок полімерною глиною, - каже пані Ірина. – Процес складний. Спочатку підбираємо малюнки чи узори, які молодята хочуть бачити на стінках бокала. Потім виготовляємо їх із глини. Далі виріб прожарюємо, а вже тоді закріплюємо на стінці бокала.

Як пояснила майстриня, робота, крім того, що клопітка, ще й тонка, як саме скло в бокалі.

- Коли закріплюємо виріб, не маємо права помилитися, - розповідає майстриня. – Бо виправити помилку буде неможливо. Єдиний вихід – замінити бокал.

Квіти, окремі пелюстки, узори – ці та інші прикраси хочуть бачити на бокалі наречені. Крім цього, посудину оздоблюють ще й іншими матеріалами. Виходить справжній витвір мистецтва.

- Зараз дехто з наречених хоче ще більшого вдосконалення в оформленні бокалів, - каже пані Ірина. – Наприклад, замовляють оздоблення стразами. Вдосконаленню немає меж. Не знаю, що буде завтра, але впевнена, що нові пропозиції надходитимуть і надалі. Я також підказую молодятам свої нові ідеї. Така спільна робота приносить задоволення і їм, і мені.
{photo_gallery id=3824|}

Квіти виносили мішками 

Захоплення такою незвичною справою, як створення весільних аксесуарів, у пані Ірини почалося тоді, коли вона разом зі своїм нареченим готувалася до власного весілля.

- Ми хотіли придбати весільні запрошення у формі згортків, - згадує співрозмовниця. – Але з’ясувалося, що вони коштують немало. Я уважно придивилася до такого запрошення і сказала Олегу, своєму майбутньому чоловікові: «Давай сама спробую зробити». Придбали весь необхідний матеріал. Правда, не обійшлися без друкарні - хотілося, щоб оформлення було зроблено яскраво, друкарським способом. Все інше виготовила самотужки. Відтоді, як мовиться, пішло-поїхало.

За словами майстрині, в інтернеті можна знайти немало порад з виготовлення весільних аксесуарів. Є навіть уроки, майстер-класи. 

- Все це полонило мене. Півтора року виготовляю весільні атрибути. Замовлень вистачає. Найбільше, звичайно, у пору весіль.

Пані Ірині чи не найбільше подобається працювати з папером. Каже, недавно оформляла весілля своїх друзів.

- Нареченій сподобалась арка з паперових квітів, - згадує майстриня. - Ми зробили не тільки арку - квіти були повсюди! Кожну квітку вирізали окремо з паперу. Не знаю, скільки їх було загалом, бо не рахувала, але виносили їх мішками. Майже місяць працювали. На сон залишалося кілька годин. А ви вважаєте, що все це дається легко і просто? Аж ніяк! Але, повторюю, мені ця робота подобається, і я готова недосипляти, тільки б людям радість дарувати.

Екологічна ялинка 

Під час новорічно-різдвяних свят пані Ірина ще раз здивувала своїм умінням: подарувала знайомим незвичайну ялинку. Прийшла з нею в гості. Напередодні Нового року подарунок виявися надзвичайно доречним. Принесла деревце не з лісу - сама його зробила.

- За її основу взяла товстий дріт, - розповідає майстриня. – На нього закріпила конус із картону. Щоб ялинка трималася, дріт помістила у баночку з-під дитячого харчування і для надійності залила гіпсовим розчином. Основу обмотала нитками мішковидного джгута. А вже саму ялинку – листям агави. Декорувала красуню шишками, корою дуба, намистинками, бантиками та стрічками. Не обійшлося, звичайно, без ялинкових іграшок.

За словами співрозмовниці, найважливіше, що зберегла живе деревце. Каже, що багато хто з нас міг би так само прикрасити свої помешкання. Це ж скільки дерев врятували б!..

Невдовзі День Валентина. Саме цьому святу буде присвячена виставка, до якої готується майстриня. Каже, що вперше презентуватиме свої вироби. Виставка відбудеться у «Мегамоллі» 8-9 лютого.

- Буде багато цікавого, нові ідеї, що не залишать байдужими серця закоханих, - каже пані Ірина. – Сподіваюся, іншим теж сподобається. Приходьте – не пошкодуєте…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.