Їздовий на Вінниччині став маестро - заслуженим працівником культури

Уже 20 років сільський оркестр підтверджує звання народного, бере участь у концертних програмах. Музиканти із Сугак не раз виступали в обласних фестивалях, грали також у столиці. З нагоди 40-річчя колективу у сільському будинку культури урочисто вшанували маестро і його учнів. Нині в колективі 18 досвідчених  музикантів (30-50 років) і 15 школярів. Разом з ними привітати вчителя прибули його колишні вихованці з різних міст держави. Серед них був і син пана Михайла Василь, який служить у Президентському оркестрі. Телеграму з Каліфорнії надіслав Олександр Брижак. Він працює в популярному американському духовому оркестрі.  Колектив «Фанфари Купали» створив у Вінниці ще один учень Пустовіта – Олег Руденький.

Ще до війни у Сугаках був духовий оркестр. У ньому грали три брати  Пустовіти – Лук’ян, Йосип та Микита. Останній був батьком нинішнього керівника оркестру. Він загинув на фронті.

-Вірю, що ця любов до музики передалася від батька, - каже пан Михайло. – Не буває дня, щоб не займався музикою. Це як у декого з письменників – ні дня без рядка. Навіть  коли пасу череду,  тоді весь день зайнятий,  увечері все одну знаходжу час для репетицій.  Колись учні приходили до мене на заняття додому. Теща спершу затуляла вуха. А потім сказала: «Або ти йдеш кудись зі своїми трубами, або я піду з дому…»

Які можливості у їздового? До того ж, він не знав нотної грамоти. Та й музикантів  вистачало. У селі грали аж два оркестри. Звуки труб лунали не тільки на весіллях. У неділю на майданчику в центрі села традиційно грали музики, бажаючі танцювали. Втім, ніхто з трубачів не мав музичної освіти. Михайло сам хотів навчитися, а далі мріяв інших навчати.

Якось у будинку одного з сільських інтелігентів Пустовіт побачив книгу «Школа Блажевича» із серії «Бібліотека музичних видань».  У ній все для гри на трубі. Купити її чоловік не мав грошей. Домовився, що буде  орати городи і таким чином з ним розрахуються підручником з музики. Опанувавши ази, Пустовіт поступив до культосвітнього училища у Чернівці за фахом духові інструменти. Тоді ж йому доручили створити професійний колектив.

-Тих, хто вже грав у оркестрах, перевчити практично неможливо, - розповідає Михайло. – Вирішив набирати на навчання учнів зі школи. Так за заняттями з дітьми пролетіло вже аж 40 років. Навіть не віриться, що стільки часу минуло.

Відданість мідним трубам, випробування якими з честю пройшов маестро, оцінена тим, що йому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України. Сам пан Михайло жартує з цього приводу, каже, йому й уві сні таке не могло привидітися, коли на возі поганяв коней, що колись отримає таке звання. Головне – заслужено!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.