На презентації говорили про поезію та про біль, про мовчання та про говоріння, про любов та про абрикоси, про відчуття дому та батьківщини, про Донбас та про Україну.
- мені йдеться про те, що про війну неможливо писати, як писалося про любовні трагедії, домашнє насильство та народження дітей, - каже автор Любов Якимчук. - Я не знаю, чи цей процес зворотний (були вже війни, були вже поети, які писали чи мовчали про них), знаю лише, що кожного разу доводиться починати з початку, із нової форми та нового ритму, який нас не покидає, поки ми живі. І цей ритм – це, може, те єдине, чого війна не забере в поезії.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер