Людмила Алфімова у Вінниці: Все життя я мріяла зіграти Анну Кареніну, але на жаль…

Людмила Алфімова, що грала Софію солдатку у фільмі «Весілля в Малинівці» та монашку у фільмі «За двома зайцями», приїхала на зустріч зі своїми шанувальниками до Вінниці.

 

Тут відбувалась презентація документального фільму про актрису "Як у село приїхало кіно" від кінорежисера Костянтина Крайнія.

Фільм тривалістю до години знімали у селі Печера, де зараз проживає Людмила Іванівна, Сокільці і трішки у Тульчині.

Відео дня

- Над фільмом ми працювали близько трьох місяців, - каже Костянтин Крайній. - У кіноострічці поєдналися кадри із відомих фільмів: "За двома зайцями", "Весілля в Малинівці" та з теперішнього життя Людмили Іванівни.  У фільму було кілька назв, одна із них -"Лінія долі" та ми зупинилися на назві "Як у село приїхало кіно". Це перший фільм, який відзнятий за кошти держави.

На зустріч з акрисою прийшов її давній друг Віталій Селезньов - головний режисер Вінницького музично-драматичного театру  ім. М. К. Садовського. А ще представники міжнародного фестивалю "Духовні джерела"  з Києва  нагородили Людмилу Алфімова Гран-прі, грамотою і навіть орденом святої праведної Анни I ступеня від патріарха УПЦ (КП) Філарета.

Перед тим, як розпочинати офіційну частину заходу, журналісти мали змогу поспілкуватись з народною актрисою.

- Ви любите літати, це правда, що ви мріяли бути льотчицею, а не актрисою?

- Так, я з дитинства мріяла стати льотчицею. Після десятирічки закінчила аероклуб, літала на винищувачі, навіть освоїла вищий пілотаж. Батькам це не дуже-то подобалось. Та й у навчанні мені відмовили: пояснили, що дівчат не беруть. Тоді я пересіла в автомобіль. А у театральний  вступила, що б хоч у театрі або кіно можна було стати льотчицею. Ось і вступила до театрального.

- Які ролі хотіли зіграти?

- Я завжди мріяла зіграти Анну Кареніну. Але для цього потрібно було мати чоловіка-режисера або бути коханкою.

- Чим Ви займаєтесь зараз?

- Ходжу, як сьогодні, на творчі зустрічі. Нещодавно була у Москві, ось телефонували і запрошували до Санкт-Петербургу, буваю на телепередачах, даю інтерв’ю. Літаю до доньки в Америку. Хоч у мене  є двоє дітей, онуки,  правнуки та живу одна у  будинку графської побудови у якому жив керуючий графа Потоцького. Три роки його реконструювала  і тепер маю маєток.

78-річна Людмила Алфімова анітрохи не шкодує про те, що в свій час пішла з кіно, адже зроблено це було заради великої любові. 

- Правда, що у фільм «Весілля в Малинівці» ви потрапили випадково?

- Якщо взагалі щось відбувається випадково в нашому житті... На роль Софії була запрошена актриса з Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу. Але коли до зйомок залишалося зовсім трохи, вона захворіла. Режисер призначив проби нової героїні. Проби проходили в Києві. Запросили молоденьких артисток з Театру кіноактора. Прийшла і я. Причому мої проби були останніми. Режисер все нарікав, що я надто молода. Але мене одягнули, загримували, тіні під очима намазали і повели до камери. Мене швидко відзняли і матеріал направили на «Ленфільм». Незабаром звідти прийшло затвердження на роль зі словами: «Вітаємо з прекрасною Софією!» Я терміново стала збиратися на зйомки в невелике село Хорошки Полтавської області.

- Розповідають, що актори приїжджали туди цілими сім'ями.

- Це було в порядку речей. Я приїхала з татом, мамою, першим чоловіком і двома дочками. Молодшій було півтора рочку. До речі, вона на зйомках і заговорила. Літо стояло спекотне, ми спали прямо на сіннику, підстеливши рядно. Селяни були в захваті від всієї знімальної групи. Тільки ми починали працювати, як вони, кинувши свої заняття, бігли до нас дивитися, що ж відбувається. Деяких навіть запрошували в масовку. Платили непогано - 3 рублі на день. Багато акторів влаштовувалися на постій до господарок. Бувало, що й романи крутили.

- «Весілля в Малинівці»  змінило і ваше особисте життя.

- Роль Софії виявилася доленосною для мене. Вона знищила мою кар'єру, зате допомогла знайти справжню любов. Працювали в селі Петрашівка, де я і познайомилася з 50-річним головою колгоспу Іваном Кальницьким. Коли нас представляли одне одному, сказали, що це я грала солдатку Софію в комедії «Весілля в Малинівці». Голова трохи не зомлів. Виявляється, він кілька років безнадійно був закоханий в актрису, яка грала цю солдатку. Його життя складалося непросто - воював, потім став керувати колгоспом, а любов так і не зустрів.  Загалом, я не змогла встояти. Повернувшись додому, розлучилася з чоловіком і залишилася з двома дочками. А через час переїхала до Івана. Треба визнати, чоловіки, які оточували мене по життю, були дуже добрими, широкими..

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.