Таксистка з СІЗО: мене засудили, бо не хотіла віддати машину міліції

Антоніна Вазюк (29) до арешту. Жінка заробляла, таксуючи на "вісімці", поки не потрапила в СІЗО. В поліції її назвали злодійкою вищої гільдії

- Можете зробити так, щоб мою маму відпустили скоріше? – перше, що сказав 11-річний Ярослав Гамарник, коли зайшов з бабусею до редакції.

Хлопчик бачив маму востаннє рік тому в суді, на лаві підсудних. Днями 29-річна Антоніна Вазюк отримала термін за розбій, скоєний за попередньою змовою групою осіб. З нею посадили двох рецидивістів. Одного з «подільників» жінка приймала в гостях, а другого вперше побачила у судовій залі. Її арештували і засудили за те, чого не робила?

Розказати про невинуватість дочки приїхала з села Попелюхи Мурованокуриловецького району Тетяна Вазюк з онуком-шестикласником. Злочин, за який Антоніні дали вісім років, був більше двох років тому в сусідньому з Попелюхами селі – в Нижче Ольчедаєві Могилів-Подільського району. Там група злочинців серед ночі через розбите вікно залізла в хату до одиноких пенсіонерів. Взяла 100 тисяч гривень, які бездітні складали роками у скрині. Після розбою до хати, де жила Антоніна з мамою і сином, прийшла міліція.

- П’ятеро чоловіків прийшли вранці і сказали, що ми з Тонею вкрали скутера, а ми його купили, є всі документи, - розказує Тетяна Вазюк. – Вони обманули мене і перерили всю хату. Тоні не було. Вона поїхала у Вінницю в лікарню.

Історія арешту за розбій

Жінка розказала, що її дочка таксувала. Мала «вісімку», й одного разу підвозила якихось чоловіків з краденим телевізором. Тоді, мовляв, все й почалося.

- Вона не знала, що везуть крадене, але її зробили спільницею та дали умовно, - говорить Тетяна Возюк. - Вона так само на тому розбої не була, сто процентів. Але їй спочатку Могилів-Подільський суд дав п’ять з половиною років, а потім Жмеринський розглядав справу другий раз й дав ще більше – вісім років.

Після першого судового розгляду, подавали апеляційні скарги. Їх розгляд закінчився тим, що справу повернули на новий розгляд. І за другим разом суд присудив суворіше покарання і для двох чоловіків, і для Антоніни, на яку не вказує жоден фігурант чи свідок.

Версія таксистки така: вона тільки показала чоловікам, які прийшли до неї після тюремного звільнення, напрямок до сусіднього села і на тому розпрощалася. Один з них врешті опинився поруч неї на лаві для підсудних. Другого вона до судів ні разу не бачила.   

- Той Руслан Коваль, що визнав вину, з якимось другом був. А причепили до справи іншого і теж засудили задурно, - каже мати Антоніни.

Дзвінок із тюрми

Антоніна два роки і три місця сидить у Вінницькому СІЗО. Вона подзвонила журналісту звідти і розказала, як їй довели злочин.

- Оперативники, коли приходили до мене додому на другий день, взяли мою розчіску з комода. Отак і зробили доказ.

Підкинули волосся на місце злочину і організували ДНК-експертизу, як переконує жінка, тодішній начальник карного розшуку Могилів-Подільского райвідділу Левицький разом з першим заступником керівника Костецьким.

- Вони в ІТТ целофана їй на голову одівали, то представте, як знущалися, - каже мати засудженої.

- «Визнавай вину, ти така, ти сяка. Не визнаєш - спалимо маму разом з малим», - розказує про допити в Могилів-Подільському Антоніна. - У них були одні мати і такі погрози, які говорять ось зараз бандити, що в тюрмі сидять.

Усе почалось з машини?

Мати і дочка пояснюють причину міліцейської ненависті так: після крадіжки, за яку таксистці дали умовно, в неї вилучили машину і не хотіли віддавати.

- Левицький мені сказав: «Ти вже на ній їздити не будеш, ми будемо», - говорить засуджена. – Я півроку до них їздила і все-таки машину забрала, але документів на неї мені по цей день не повернули.

- Ми машину мусили продати за безцінь, - бідкається Тетяна Вазюк.

- Вона і на газу була, і на бензині, - зітхає Ярослав і розказує, як він колись разом з мамою возив пасажирів.

Хлопчик намагається не розплакатися, коли згадує маму. Бабуся каже, її дочка з сином були не розлий вода і вдома, і на роботі.

- Мені ще 18-ти не було, як я вже їздила, - каже Антоніна. – Довго таксувала. Міліція знала, що таксую нелегально й нічого їм платити не збираюся.
 

Ярослав Гамарник (11) інакше, як на фотографії, маму давно не бачив. Хлопчик знає: судимість мама отримала за те, що не віддала свою машину міліції
Адвокати про впливових людей

Володимир Поліас, який захищав Антоніну Вазюк, про єдиний доказ причетності своєї клієнтки до розбою - її волосини на місці злочину, сказав: суди вважають такого типу докази вагомими й засуджують людей, не маючи іншого підтвердження причетності чи свідчень. А до результатів прокурорської перевірки факту побиття в ІТТ він ставиться скептично. Каже, катувань в міліції ніколи не доводять. Хіба що адвокат сам бачив наслідки.  

- Я не бачив, бо вступив у справу пізніше, - говорить Володимир Поліас.  

Зате адвокат Олега Григорьєва, котрий теж не визнає свої вини, бачила побитим свого клієнта після арешту. Юлія Головенко думає, що її підзахисного втягнули в цю справу, щоб вигородили впливового у кримінальних колах злодія. Теж впливовим, тільки в правоохоронних органах, адвокат назвала Юрія Левицького. Сказала, що він намовив дати свідчення проти її клієнта потерпілу бабцю, яка на перших судах говорила: бачить його вперше так само, як підсудну дівчину.

"Злочинниця вищої гільдії"

Про кримінальну історію таксистки Антоніни Вазюк питаємо в поліції.

- Злочинниця вищої гільдії, - починає Юрій Левицький, якого засуджена звинувачує в фабрикації її справи. - У 2010 році вона зі своєю мамою (хоча ми тій мамі не доказали), у старих жінок вчинили десять крадіжок з будинків. Співмешканець потягнув все на себе і сів, а Антоніна отримала умовно. У 2014 році, 10 квітня до неї прийшли два раніше судимі, які відбували покарання з її братом. «Так і так, ми від Колі, нам би тут поживитися, якийсь магазин лапнути». А вона: «Нащо вам магазин? В Нижче Ольчедаєві є дід з бабою. Їх в селі називають «Сбербанк Росії». Дітей немає. Пенсію не тратять, складають роками». Вони погодилися і втрьох скоїли напад на цих похилого віку людей. Якщо не помиляюся, то бабці 87 років, а діду 91 рік. Їхня хата на околиці села. Тоді нам погода допомогла. Напередодні йшов дощ і було сильне болото. Ми побачили, що до хати прийшло три сліди, і повернулося три сліди. І так, через поле до Попелюх, три з половиною кілометри, йшли до хати Антоніни.

Питаємо співрозмовника про допити з пакетом на голові.

- Я вас прошу! - відповідає. - Це не наші методи. І ніяку машину ми в неї не збиралися забирати. Ми коли Антоніну через кілька днів після розбою затримали, то вона дала весь “розклад”: хто з нею був і що було. Ми знайшли її другого подільника, а третій був у розшуку більше, ніж півроку. За той час він у районі скоїв ще два розбійні напади і убив діда за 50 гривень. Так що в мене докорів сумління тут ні грама немає, відносно неї – особливо. Чим довше ця трійця буде за гратами, тим більше люди тут будуть спокійно себе почувати. А те, що вона розказує про якісь розчіски… У злодіїв і їх адвокатів перший метод захисту – катували, вбивали. Це їхня тема. Вони писали на нас неодноразово скарги, прокуратура проводила перевірки і дала висновок - все нормально.

Зараз Левицький – заступник начальник Могилів-Подільського відділу – начальник кримінальної поліції. Пройшов атестацію з висновком “відповідає займаній посаді”. Інший офіцер, про якого казала засуджена, переатестації не пройшов.

- Костецький пішов на атестацію так, аби іти, не хотів більше працювати, - каже Левицький. – Просто зморився. 

Читайте також: 

Чи кожен вінничанин може дозволити собі адвоката? Ціни на послуги захисників

Як міняється кількість начальників у поліції під час атестації (ІНФОГРАФІКА)

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.